Таємниця Божої любові

«Тоді й вони скажуть Йому у відповідь: Господи! Коли ж ми бачили Тебе голодним, або спраглим; чи подорожнім, або нагим, або недужим, або у в’язниці і не послужили Тобі? Тоді скаже їм у відповідь: істинно кажу вам: не зробивши цього одному з менших цих, Мені не зробили. І підуть ці на вічні муки, а праведники в життя вічне» (Мф. 25:44-46), – ці слова добре запам’ятовуються усім, кому хоча б раз довелося читати (чи принаймні чути) 25-й розділ Євангелія від Матфея.

Люди деколи скаржаться на те, що в Біблії написане «дещо малозрозуміле, так що неуки і нестійкі перекручують… на свою власну погибель», – як колись висловився апостол Петро (2Пет. 3:16). Проте Христовий опис Остаточного (більш відомого під назвою «Страшного») суду напрочуд простий та доступний для розуміння до такої міри, що більшість людей не готова повірити, що все це… правда.

Взагалі, людське мислення буває настільки абсурдним, що не піддається жодній логіці. А причина такого непередбачуваного мислення полягає в тому, що люди зазвичай у житті послуговуються емоціями, а не логікою; намагаються видавати бажане за дійсне, ніж намагатися сприйняти істинний стан речей. Кожен з нас, так чи інакше, причому неодноразово, опинявся в становищі, в якому колись опинився прокуратор Іудеї Понтій Пилат, який спитав Ісуса: «Що є істина?» (Ін. 18:38). Проте не отримав відповіді, а все через те, що не шукав її.

«Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам; бо кожен, хто просить, одержує, і хто шукає, знаходить, і тому, хто стукає, відчиняють» (Мф. 7:7,8), – звертається із закликом особисто до кожного з нас Христос. А також попереджає, якщо ми не будемо шукати, якщо не будемо стукати, ми в підсумку нічого не отримаємо. Як свого часу не отримав «лукавий… і лінивий» (Мф. 26:26) слуга, який закопав отриманий від господаря талант у землю, замість того, щоб використати  «на діло» (Мф. 25:16), як зробили два інші слуги.

Хоча казати, що нічого не отримаємо, це взагалі певна неточність, адже ті, хто не шукали, не стукали, не просили, отримають «вогонь вічний, уготований дияволу і ангелам його» (Мф. 25:41). Звичайно, «озеро вогненне, що горить сіркою» (див. Одкр. 21:20), призначається для диявола і слуг його, проте багато людей попри всі намагання Божі та Його послідовників обирають «просторі ворота і широку дорогу, що ведуть до погибелі» (див. Мф. 7:13), що в підсумку призводить їх до такого сумного результату.

І в цьому прихована малозрозуміла, якщо взагалі зрозуміла для нас таємниця Божої любові: Бог прийшов у цей просочений гріхом світ, страждав, помер лютою смертю за кожного з нас… Хоча наперед знав, що багато людей (страшно подумати, що це може бути більшість), відкине Його жертву через звичайнісіньку байдужість і нерозкаяність власного серця.

Біблія – книга, що описує непрості взаємини Бога та людей, – буквально насичено зльотами та падіннями, які найточніше передають весь калейдоскоп цих стосунків. От, наприклад: «У світі був, і світ через Нього постав, і світ Його не пізнав. До своїх прийшов, і свої Його не прийняли», – це відкидання Бога, людське падіння. За яким одночасно відбувається зліт, прийняття людиною Бога: «А тим, які прийняли Його, що вірують в ім’я Його, дав силу дітьми Божими бути» (Ін. 1:10-12).

Такими ж зльотами-падіннями можна описати життя кожного віруючого. Тому, якщо вважаєте, що у ваших стосунках з Богом зараз усе гаразд, можемо «потішити» вас – скоро на вас чекає чергове «падіння». Тому не поспішайте осуджувати ближніх у тому, що вони не знають і не хочуть знати Бога: «А ти чого осуджуєш брата твого? Або й ти, чого зневажаєш брата твого? Усі ми станемо перед судом Христовим… Отже, кожен з нас дасть за себе відповідь Богові» (Рим. 14:10,12). Саме ж осудження, навіть мимовільне, часто стає причиною цього «падіння», яке має для всіх віруючих добру профілактичну дію, своєрідне нагадування, що без Ісуса ми не можемо «робити нічого» (Ін. 15:5).

А також, що після кожного падіння, на нас чекає черговий зліт, звісно, якщо ми не втрачаємо надії на це: «А надія не посоромить, тому що любов Божа влилась у серця наші Духом Святим, даним нам» (Рим. 5:5). Так ми знову повернулися до таємниці Божої любові: попри всі наші гріхи, Господь не перестає любити нас.

Редакція сайту

Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
docТаємниця Божої любові


Ваш коментар: