Тому що Бог

«І сказав: вийди і стань на горі перед лицем Господнім, і ось, Господь пройде, і великий і сильний вітер, що роздирає гори і розтрощує скелі перед Господом, але не у вітрі Господь; після вітру землетрус, але не в землетрусі Господь; після землетрусу вогонь, але не у вогні Господь; після вогню віяння тихого вітру, і там Господь» (3Царств 19:11,12). – Цей уривок запам’ятався багатьом, кому пощастило читати біблійну книгу 3Царств (1 Царів). І запам’ятався саме завдяки невідповідності очікувань Іллі, а в його особі – всього старозавітного людства (і, якщо бути відвертими, і багатьох людей сьогодні), тій дійсності, тому образу Божому, Який відкрився пророку у віянні «тихого вітру». Адже цей образ Божий так разюче відрізнявся від того образу, в якому Бог відкрився, на тій самій горі за багато століть перед цим Мойсею і всьому ізраїльському народу.

«Гора ж Синай уся димілася від того, що Господь зійшов на неї у вогні; і піднімався від неї дим, як дим з печі, і вся гора сильно коливалася; і звук трубний ставав сильнішим і сильнішим» (Вих. 20:18,19), – саме в такому образі явився Господь людям того разу. Дим, вогонь, коливання землі (той самий землетрус), голосний звук трубний («великій і сильний вітер») – ознаки присутності Божої однакові, проте Іллі Господь з’явився саме у віянні «тихого вітру». У чому ж причина? Про це дещо пізніше.

Загалом у багатьох людей склалося враження, що в Біблії перед нами Бог з’являється в двох образах: грізному – у Старому Завіті, і «лагідний і смиренний серцем» (Мф. 11:29) – у Новому. Але чи дійсно це так? – Зовсім ні. «Тростини надламаної не переломить, і льону, що димить, не загасить» (Іс. 42:3), – таким зображує пророк Ісая Отрока Господнього, Який відомий нам під ім’ям Ісус Христос. Тобто пророку Ісаї Бог належного часу відкрився теж у віянні «тихого вітру».

Помиляються і ті, хто сприймає Ісуса Христа як лише «лагідного і смиренного серцем»: «І побачив я іншого ангела, що летів посеред неба… і говорив він гучним голосом: бійтеся Бога і воздайте Йому славу, бо настав час суду Його, і поклоніться Тому, Хто створив небо і землю, і море, і джерела вод» (Одкр. 14:6,7). І мова тут не про Бога-Отця, з Яким у багатьох асоціюється Старий Завіт, мова йде саме про Сина Божого, Господа Ісуса Христа, адже «Отець не судить нікого, а весь суд віддав Синові» (Ін. 5:22). Виявляється, що Ісус Христос, «коли прийде у славі Отця Свого з ангелами святими» (Мк. 8:38), буде сильно відрізнятися від звичного нам образу лагідного і смиренного Пастиря.

А тепер настав момент, щоб з’ясувати причину, чому Бог з’являвся (і з’являтиметься) людям у різних, часто зовсім протилежних образах. Відповідь напрочуд стисла: тому що Він – Бог!

«Дух дише де хоче, і голос його чуєш, але не знаєш, звідки він приходить і куди йде» (Ін. 3:8), – Господь не зобов’язаний звітувати перед нами і з’являтися перед нами в зручний для нас час і в зручному для нас образі. Він сам вирішує коли і як це зробити, від нас же залежить прийняти Його чи ні: «Ось, стою при дверях і стукаю; якщо хто почує голос Мій і відчинить двері, увійду до нього, і буду вечеряти з ним, і він зі Мною» (Одкр. 3:20). Час Своїх відвідин, нагадаємо, обирає Сам Господь.

Тому не намагайтеся помістити Господа в зручні та зрозумілі для вас рамки, щоб над вами не виконалися наступні біблійні слова: «До своїх прийшов, і свої Його не прийняли» (Ін. 1:11). А не прийняли через те, що Господь Ісус Христос не відповідав їх уявленням та очікуванням про сильного і переможного земного царя. Натомість Спаситель виявися Царем небесним.

Редакція сайту

Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
docТому що Бог


Ваш коментар: