Як перемогти заздрість

Як позбутися заздрості? Що таке заздрість? Як вона проявляється? У чому її небезпека?

Заздрість – це вселене дияволом гріховне почуття. Уперше заздрість була посіяна дияволом у серці Єви. Заздрість спонукала її на володіння забороненим плодом. «Знає Бог, що того дня, коли ви з’їсте їх, розкриються очі ваші, і ви будете, як боги, що знають добро і зло. І побачила жінка, що дерево добре для їжі, і що воно приємне для очей і жадане, тому що дає знання; і взяла плодів його і їла; і дала також чоловікові своєму, і він їв» (Бут. 3:5,6).

Найбільш крайні прояви заздрості можна бачити на прикладі Каїна, що убив свого брата Авеля. Заздрість підняла людей на Мойсея. «І зібралися проти Мойсея й Аарона і сказали їм: досить вам; уся громада, усі святі, і серед них Господь! чому ж ви ставите себе вище народу Господнього?» (Чис. 16:3).

Асаф сповідується про заздрість, що уразила його, і ледь не привела до погибелі. «Мої ж мало не похитнулися ноги, мало не посковзнулися стопи мої. Я позаздрив безумним, бачивши добробут беззаконних. Бо нема їм страждання, й до смерти їхньої міцні сили їхні. У трудах людських їх нема, і не знають вони людської біди» (Пс. 72:2-5).

Заздрість не щадить нікого. Навіть священики, люди особливо духовні були уражені заздрістю, так що Ісуса Христа зрадили на смерть. «Він сказав їм у відповідь: чи хочете, відпущу вам Царя Юдейського? Бо знав, що це через заздрість видали Його первосвященики. Та первосвященики підмовили народ просити, щоб краще відпустив їм Варавву» (Мк. 15:9-11).

Закон Божий забороняє людині мати в собі заздрість. «Не бажай дому ближнього твого; не бажай дружини ближнього твого, ні раба його, ні рабині його, ні вола його, ні осла його, нічого, що у ближнього твого» (Вих. 20:17).

Заздрість перемагається упокорюванням перед Богом, беззастережним прийняттям Його волі. Апостол Павло каже: «Отже, благаю вас, браття: милосердям Божим, представте ваші тіла в жертву живу, святу, благоугодну Богові, для розумного служіння вашого, і не уподібнюйтеся світові цьому, а змінюйтесь оновленням вашого розуму, щоб ви пізнавали, що є воля Божа, блага, угодна і довершена». (Рим. 12:1,2).

Якщо християнин не пильнує, не поневолює свою плоть, заздрість неминуче уразить його. «Звідкіль у вас ворожнеча і чвари? Чи не звідси, від пристрастей ваших, що воюють у членах ваших? Жадаєте і не маєте; вбиваєте і заздрите‚ і не можете досягти? Сваритесь і ворогуєте – і не маєте, бо не просите, просите – і не одержуєте, тому що просите не на добре, а щоб ужити для пристрастей ваших» (Як. 4:1-3).

Фазиль Іскандер якось сказав: «Заздрість, це хибне почуття, що інший вкрав нашу долю, і одночасно смутна здогадка про неправильність нашого життя». У цьому визначенні мудрий письменник зауважив дуже важливу річ: Життя неправильне, якщо в серці є заздрість. Тут можливі варіанти. Засудження ближнього – практично завжди із заздрості. У церкві заздрість проявляється в плітках, коли навіть служителі дозволяють собі судити інших служителів, засуджуючи їх вчинки, рівень духовності, або практику служіння.

Заздрість збуджує в людині невдоволення. Заздрість руйнує стосунки навіть близьких людей. Заздрість проявляється як у Каїна в повстанні на брата. Практично усі церковні розколи стали наслідком заздрості. Відновлення правильності життя – обов’язок християнина. «Піклування про плоть не обертайте на похоті» (Рим. 13:14).

У цьому постійному напруженому процесі є дві сторони. Перше, контроль над собою. Дисципліна своїх почуттів, бажань. Усвідомлене обмеження в матеріальних благах. Усвідомлене обмеження в їжі. Усвідомлене обмеження у використанні часу. Усьому свій час. Усвідомлене, означає чітко і розумно розмежоване. Апостол Павло каже про це радикально. «Отже, умертвіть земні члени ваші: блуд, нечистоту, пристрасть, злу похіть і користолюбство, що є ідолослужіння, за них гнів Божий іде на синів противлення, серед яких і ви колись ходили, коли жили поміж ними» (Кол. 3:5-7).

Але це лише констатація вмирання, що вже відбулося в хрещенні, для гріха. «Ми померли для гріха: як же нам жити в ньому? Невже не знаєте, що всі ми, що хрестилися в Христа Ісуса, у смерть Його хрестилися? Отже, ми поховані з Ним хрещенням у смерть, щоб, як Христос воскрес із мертвих славою Отця, так і ми в оновленому житті ходити почали» (Рим. 6:2-4).

На жаль, ми нерідко впадаємо в духовний сон. Забуваємо про свій статус дітей Божих. Байдужість. Лінь. Звичка. І от непомітно, плоть вже ожила, та ще й на трон здерлася. А заздрість в арсеналі ворога душ людських залишається одним з найуспішніших засобів. Адже гріх заздрості розвивається нашим демонстративним вихвалянням, виставленим напоказ багатством, вихваляннями своїми подорожами в заморські країни, демонстрацією свого соціального статусу або близькістю до сильних світу цього. У такому разі, гріх ще страшніший, бо він серед святих, та ще подається, як благословення Боже. Так діяв сатана, спокушаючи Єву, і нині він так діє в середовищі святих, відвертаючи погляд людей від Голгофи, від Христа, і кидаючи погляд на матеріальний успіх.

Друга сторона в створенні правильного способу життя полягає в тому, що християнин творить себе за допомогою Духа Святого. «Більш за все вдягніться в любов, яка є сукупністю довершености. І нехай панує в серцях ваших мир Божий, до якого ви й покликані в одному тілі, і будьте вдячні. Слово Христове нехай оселяється у вас щедро, з усякою премудрістю, навчайте і наставляйте один одного псалмами, славослів’ям і піснями духовними, в благодаті співаючи в серцях ваших Господеві» (Кол. 3:14-16). Як тільки ми своє життя звіряємо з життям тих, хто живе поруч з нами, ми потрапляємо в тенета. Коли ми своє життя звіряємо із словом Божим, з образом Спасителя, ми приречені на успіх. Писання учить нас. «Отже, наслідуйте Бога, як діти улюблені, і живіть у любові, як і Христос полюбив нас і віддав Себе за нас у приношення і жертву Богові, на пахощі приємні» (Еф. 5:1,2).

Це і є шлях перемоги.

Автор: Юрій Сіпко

Попередній запис

Якщо образа, ненависть і заздрість турбують вас

Священне Писання свідчить: «Не бажай дому ближнього твого; не бажай дружини ближнього твого, ні раба його, ні рабині його, ні ... Читати далі

Наступний запис

Гіркий корінь заздрості

«Весь світ лежить у злі» (1Ін. 5:19), – і, варто додати, не тільки «лежить», тобто перебуває, але й намагається підкорити ... Читати далі