Вірю, шановний читачу, що у твоїй родині, серед сусідів, друзів чи товаришів є хтось, кому ти хотів би допомогти стати людянішим, духовно здоровим, тобто добрим, справедливим і чесним.
Можливо, ти переживаєш важку кризу через те, що не знаєш, як допомогти цій людині. Адже вже розмовляв з нею, робив їй зауваження, переконував її протистояти злу, навіть погрожував, але все марно.
Може, це хтось, хто знищив своє подружжя, зруйнував сім’ю, став алкоголіком; хто святотатствує, вчинив зраду; хто підвів усіх своїх друзів, замкнувся в собі, перестав працювати й тільки свариться з іншими; хто не може вирватися з тенет ненависти, – одне слово, хтось, у кого зламане серце та в кому оселився страх і смуток.
Можливо, це людина, що більше не вірить і втратила надію, яка пробувала вчинити самогубство, яка зневірилася в усьому, перебуває в глибокій депресії і стала агресивною.
Перед такими хворобами ми, власне кажучи, безпорадні. Нам здається, що можемо зробити лише так, щоб ця людина не завдавала шкоди іншим, тобто відгородити, ізолювати її від інших і покинути животіти.
Однак є спосіб допомогти їй. Ісус Христос прийшов на цей світ саме для того, щоб допомогти таким людям. Тебе Він теж звільнив би від безнадії, смутку й немочі.
Вільна людина може реалізуватися лише в любові. Бо любов – це простір, у якому дозволяємо іншим бути тими, ким вони є, цілком і повністю. Бог навіть дозволяє тобі грішити, говорити блюзнірські речі проти неба й Нього, чинити будь-яке зло, але так само допускає, щоб ти був Його другом, добрим і чесним. Бог терпить людину тому, що любить її.
Кожна людська любов є короткою, обмеженою, а тому неспроможною навернути іншу людину. Часом нам здається, що материнська любов майже близька до того, щоб допомогти навіть найбільшому злочинцеві. Але й таке трапляється рідко. Тому на дорозі до духовного зцілення нам може допомогти лише Божа любов. А отже, Бог – єдиний спосіб та єдина можливість досягти того, щоб суспільство й людина стали ліпшими.
Відкинути Бога – означає відмовитися від можливости створити ліпшу людину. Це підтверджує приклад атеїстичної влади, яка нищить не лише людину, а й культуру, економіку та суспільство. Однак поверхнева прихильність до віри чи християнства й Церкви не допоможе людині.
Конче потрібно, щоб людина почала молитися по-справжньому, від щирого серця – так, щоб ця молитва стала спілкуванням з Богом. Сам факт того, що в помешканні є телефон, не означає, що мусимо ним розмовляти. Водночас те, що часом телефонуємо й спілкуємося з другом, не значить, що ми готові прийняти від нього все те, що він хоче нам дати. Так само й з молитвою. Якщо вона поверхнева, то не дасть нам Божої сили, але якщо достатньо переконлива, розсудлива та випливає з глибини всього нашого єства, то сповнить нас нею.
Тільки любов може допомогти кожній людині, яку прагнеш змінити. А в любов можна потрапити лише через молитву, бо молитва – це спілкування та єднання з Богом, Який є любов’ю.
Молитися – означає торкатися Бога, споглядати Його лик, всією душею линути до Нього, говорити з Ним і прислухатися до Його закликів.
Молитва – це посудина, у якій Бог дарує тобі свободу любити друга, котрого прагнеш урятувати від важкої депресії, агресивности, ненависти й хвороби.
Молитва – це свічка, запалена від Божого серця, щоб прогнати морок з душі того, кому хочеш допомогти, кого бажаєш визволити з неволі.
Молитва – це сила, завдяки якій можеш повністю, без останку, прийняти навіть найстрашнішого злочинця й за допомогою цієї свободи Божої любови привести його до глибокого жалю та перетворити на приятеля. Вона – всемогутня. Полюби друга, пробач йому, подякуй Богові за нього, і тоді почнете змінюватися – і ти, і він.
І нехай веде тебе цим шляхом Божий Дух.