Не бійся бути недосконалим

Кожному з нас не вистачає довіри до людей і до Бога. Кожен колись пережив стрес, шок, брак любови в дитинстві, суворість батьків, власну хворобу, коротку або довгу розлуку з мамою чи татом.

Хтось заклав у голові кожного з нас підсвідоме переконання, що нас ніхто не любить і що ми не маємо належної довіри, щоб опертися на людей і на життя. Якщо хочеш щось довести й чогось досягти, починаєш зі всіх сил опиратися таким життєвим ранам, стараєшся не піддатися їхньому впливові.

Намагаєшся бути добрим, а коли це не вдається, пробуєш приховати зло, яке тебе підкорило.

Намагаєшся все знати, бути інтелігентним, вартісним, але, перебуваючи в колективі, боїшся, що люди помітять твоє невігластво, погану пам’ять і недостатню освіченість.

Стараєшся мати якнайбільше, щоб виглядати якнайкраще, якнайліпше показати себе перед іншими, щоб вони цінували й любили тебе.

Замість того, щоб довіряти людям, намагаєшся довести й певною мірою забезпечити собі власну вартість, щоб тебе не залишили, не покинули або щоб не відібрали в тебе життя.

І так ми боремося з усіх сил, і так захищаємося. Коли намагаєшся добре виглядати, приховуєш свої помилки, поразки, слабкості, неміч, огидні риси характеру і борешся з ними.

Усі ми носимо якісь маски. Маска мусить добре виглядати, на ній має бути усмішка, якісна помада, новий одяг, завжди готові слова про успіх і власну велич.

Усе, однак, має свої межі. Обов’язково настане день, коли нерви не витримають, коли більше не матимеш сили приховувати власних недоліків або невпинно перебувати на вершині драбини цінностей. У такий момент тебе охоплює страх і ти боїшся вийти до інших людей, щоб не осоромитися.

Найважче в такій ситуації зустрітися з друзями, матір’ю, батьком, коханою людиною, колегами, тими, хто знає тебе та покладає на тебе великі надії.

І тоді починається твоя велика втеча від людей. Утікаєш в алкоголізм або стаєш залежним від сексу, наркотиків, цигарок, їжі, від доброго одягу, дипломів, поодиноких фраз, слів, людей.

Утікаєш у психічну або навіть фізичну хворобу. Хтось замикається в собі й починає жаліти себе, хтось із головою занурюється в роботу, а ще хтось поринає в заздрість.

А насправді потрібно лише з довірою вийти до людей, дозволити їм пізнати найсвітліші прикмети твого характеру та водночас не допустити, щоб розчарувалися й віддалилися від тебе через твої темні риси.

Треба мати відвагу зустрітися з найдорожчою людиною в житті саме тоді, коли ти найслабший.

Пригадай собі зустріч Ісуса з Його Матір’ю на хресній дорозі. Що переживали тоді Син і Мати?

Та обоє витримали цю зустріч. Зневага з боку людей, але і їхня прекрасна любов зустрілися одна з одною.

Витримали до кінця життя, до вершини Голготи, але й до воскресення та вознесення на небеса.

Твоя велич починається там, де без цинізму й жалю до себе можеш прийняти себе таким, яким ти є.

Найважливіше, що слід зробити в житті, – це полюбити себе та свій життєвий шлях. Адже і одне, і друге подарував тобі Бог.

Люблячи себе, любиш Бога, Який обдаровує тебе. І ще одне. Приймаючи себе, створюєш умови для того, щоб розкривалися й розросталися твої таланти, щоб вільно розвивалася кожна частина твоєї істоти.

Таким чином набудеш здатности комфортно почуватися в будь-якому товаристві та промовляти до людей з внутрішнім переконанням, не зважаючи на власні слабкості й темні епізоди свого життя, а також зможеш виконувати роботу, яку тобі доручено в житті, і досягати в цій галузі успіхів.

Приймаючи себе, перестаєш залежати від людської ласки та стаєш спроможним вести інших.

Нехай Бог допоможе тобі полюбити самого себе всім своїм серцем.

Попередній запис

Хто ти?

Людина – це недосліджена таємниця. Вона набагато перевищує саму себе. Ніхто ще не зміг повністю зглибити її, нікому ще не ... Читати далі

Наступний запис

Ісус живе й перебуває серед нас

Чи ти знаєш, шановний читачу, що Ісуса Христа можна зустріти. Він помер, однак воскрес. А отже, живе як людина в ... Читати далі