Хто ти?

Людина – це недосліджена таємниця. Вона набагато перевищує саму себе. Ніхто ще не зміг повністю зглибити її, нікому ще не вдалося до кінця пізнати її суті.

Ким є людина? Чи це маса тіла й костей, пронизана життєвою силою, чи хтось, хто має лише масу костей, нервів, м’язів і тіла? Чи людина – це те, що вона про себе думає, чи те, що інші думають про неї? Чому ми не можемо запитати людину: «Чим ти є?», – а лише питаємо її: «Ким ти є?».

У рослин і живих істот, якими є тварини, ми не запитуємо: «Ким ти є?», – а тільки: «Чим ти є?» Яка різниця між життям рослини та життям людини? Людина – це свідоме буття, вона чує нас, вирішує, як їй діяти, усвідомлює саму себе.

За допомогою власної свідомости людина здатна вийти поза межі власної особи й ззовні спостерігати, споглядати себе. Чому людина може сказати, що рука належить їй, але водночас – що вона не є рукою. Може сказати, що має голову, але не є головою. Має мозок, шлунок, легені, але не є ані шлунком, ані руками, ані ногами. Людина має душу, але не є душею. Має думки, почуття, сумління, але не є ні думкою, ні сумлінням, ні почуттям.

То чим або ким насправді є людина? Чи вона – лише результат цілісного, інтегрального існування свого тіла й душі, чи щось більше?

Точно можна сказати, що поява людини не була випадковістю, бо випадковостей не існує. Якби вони існували, то все було б можливим. Тоді зірки падали б з неба, людина могла б перетворитися на камінь, а автомобіль – на пса, сила земного тяжіння перестала б діяти, полум’я свічки горіти, а наші гідроелектростанції стали б горами.

А отже, людина, як тілесно-духовне буття, не є результатом хімічно-фізичних процесів. Про це свідчить її сумління. Адже людина готова покинути це земне життя лише для того, щоб жити згідно зі своїм сумлінням. А це означає, що вона виходить за межі хімічно-фізичних процесів, тілесности й духовности, а також, що саму себе вважає чимось вищим від усього цього. Її сенс – понад усім, що обмежене. Робимо такий висновок, бо бачимо, що людина завжди залишається тією самою: і після народження, коли має чотири кілограми, і вже в дорослому віці, коли важить вісімдесят кілограмів. Оті сімдесят шість кілограмів людина називає своїми, хоча вони є чужою матерією, отриманою внаслідок споживання їжі та напоїв. Душа пронизує людину, оживляє ту нову матерію та перетворює її на тіло. Саме тому людина може сказати: «Це моє».

Але якщо твоя душа пронизує й оживляє твоє тіло, то ким у такому разі є ти? Чи ти хтось, хто перебуває понад своєю душею? Безперечно, в людині існує щось минуще, тлінне, щось, що змінюється, міняється кожних сім років, але є і те, що завжди залишається таким самим, неминущим, вічним, що є втіленням її особистости, попри всі просторові й часові зміни.

Чим є в тобі те, що опирається, не піддається жодним змінам? Споглядаючи це, усі народи світу твердили, що людина безсмертна та що існує життя після смерти. А отже, вони помітили, що людська особистість опирається навіть тим змінам, які приносить смерть, тобто людина проходить цей етап так само, як свого часу народження.

Хто ти? Хтось скінченний і безконечний, хтось, хто усвідомлює себе, хто перевищує всі свої органи, думки й усе, що має, а також хтось, хто відповідальний за все, що чинить, і за те, куди йде та в що вірить. У кого б ти не запитав про те, чи знає він, ким є, – чи у квітки, чи в річки, що пропливає повз тебе без жодного слова, чи в зірки глибокої ночі, яка світить у височині, чи в рослин або тварин, каменів, скель і гір, чи в людини – ніхто не дасть тобі відповіді. А ти знаєш її? Не можеш вічно жити без відповіді. Це може означати, що її треба шукати не на розумовому рівні. А тоді де?

Те, чого не відає розум, знає віра. Розум не відає, чи щасливо дістанешся літаком до мети подорожі, але довіра до літака знає це. Розум не відає, чи твій чоловік залишиться вірним тобі, але твоя віра знає це. Тебе зіткано з віри. Будеш тим, у що віриш про себе. Ти – вічне, безсмертне, улюблене дитя Боже.

Це Божа інформація про тебе. Чи віриш у неї?

Попередній запис

Дорога до Бога

Зло, страждання й морок борються в тобі проти добра, світла й життя. Страждання можуть затьмарити розум людини, зробити так, щоб ... Читати далі

Наступний запис

Не бійся бути недосконалим

Кожному з нас не вистачає довіри до людей і до Бога. Кожен колись пережив стрес, шок, брак любови в дитинстві, ... Читати далі