Прощення гріха й вини

Коли відчуваємо провину, нас мучать докори сумління. Однак це ще не всі наслідки гріха. Вина також ранить нашу душу. Тому й кажуть, що той, хто грішить, завдає ран своєму сумлінню. Часом, зокрема й після висловлення жалю та примирення з Богом і людьми, залишається якесь дивне відчуття не до кінця чистого сумління, невпевнености й страху. Існує фальшиве почуття провини. Іноді воно сильніше від справжнього й доводить людей до шаленства.

Усі люди грішать, а це означає, що кожен з нас має в душі рану, якої завдало йому почуття провини. Декому ця рана болить більше, декому – менше, однак вина й рани, завдані нею, завжди однаково нищать нас, випалюють нашу душу.

Щоб звільнитися від ран, заподіяних почуттям провини, і від фальшивих докорів сумління, передусім слід впевнитися в тому, що ми справді шкодуємо за вчиненим та щиро висловлюємо жаль, і визнати вину.

Деколи дуже важко бути впевненим, що ми справді щиро шкодуємо. Але сповідь, навіть попри недосконалий жаль, дає моральну впевненість у тому, що нам прощено. Уже сам той факт, що ми захотіли висповідатися й зреклися вини, є достатньою причиною для того, щоб знати: нам було прощено.

Отож, перший крок на шляху до звільнення й зцілення сумління полягає в тому, щоб ще раз пробудити у своєму серці жаль і піти до сповіді.

Потім, як другий крок, треба сказати: «Вірю у відпущення гріхів». Християнин знає, що це – його визнання віри, яке означає, що він опирається на Бога та на Його прощення гріхів. І атеїст, і той, хто належить до якоїсь іншої релігії, повинні по десять, а може, і по двадцять разів промовляти саме цю правду: «Вірю у відпущення гріхів». Адже Бог – це абсолютна любов, а отже, змилується й зжалиться над людськими гріхами; прощення дарує Йому радість. Бог не може не пробачати. Це достатні підстави для того, щоб і атеїст, і християнин, і той, хто належить до якоїсь іншої релігії, глибоко промовляли слова: «Вірю у відпущення гріхів».

Якщо ж упродовж кількох днів щиро повторюватимеш цю фразу, а почуття провини все одно не зникатиме, тоді перейди до третього кроку – до звільнення від докорів сумління й ран, які залишилися в душі.

Подивися на хрест Ісуса (у власному помешканні чи в уяві), зосередься на ньому й спробуй усвідомити: Ісус помер за тебе. Він узяв на себе і твої гріхи, і гріхи цілого світу.

Поглянь, твої гріхи та провини там – на хресті Ісуса. Якщо ж тебе й далі мучитиме почуття провини, пригадай собі, що праворуч від хреста Ісуса було розіп’ято злочинця, більшого грішника, ніж ти, який лише сказав: «Спогадай мене, Господи, коли прийдеш у Царство Своє!», – і Ісус відповів йому: «Ти будеш зо Мною сьогодні в раю». Вслухайся в ці слова так, немовби вони були адресовані тобі й ти сам чув їх: «Поправді кажу тобі: ти будеш зо Мною сьогодні в раю!» (Лк. 23:42,43).

Якщо й після цього у твоїй душі залишаться сліди вини і докорів сумління, то уяви себе малою дитиною, яка тулиться до однієї з ран Ісуса. Знай, Ісус отримав цю рану тому, що любив тебе і хотів сказати тобі, що заплатив за всі твої провини, сплатив усі твої борги, відкупив тебе і прагне, аби ти повірив, що Він любить тебе й провадить до життя. Ісус бажає, щоб ти повірив у Його прощення. Сховайся в Його рані і знай, що вона є твоїм безпечним притулком, твоїм захистом від вини.

Якщо й далі залишатиметься хоча б якийсь слід провини, пригадай собі притчу про блудного сина. Спробуй подивитися на себе, як на неслухняне дитя, що повертається до Бога. Уяви собі, як Ісус каже: Бог побачив тебе, вибіг тобі назустріч, притулив, поцілував, очистив і обмив тебе та приготував для тебе учту, бо ти повернувся, бо ти повірив, що Він любить тебе.

Якщо робитимеш так щодня, відчуєш, що стаєш внутрішньо здоровішим і міцнішим, що твоя душа відпочиває, а твої сили прибувають та що маєш чимраз більше енергії для праці. Крім того, до тебе повернеться радість життя, ти зможеш відкрито дивитися людям у вічі та вільно простувати Землею. Дякуй Богові, бо Він пробачив тобі, бо більше ні в чому не звинувачує тебе, бо любить тебе і є для тебе Отцем.

Чини так щодня, поки не відчуєш повної, ідеальної свободи. І нехай до цієї свободи приведе тебе сам Господь.

Попередній запис

Віра береже тебе, як мати

Вірити в Бога – означає бути людиною, яка довіряє життю. Дитина перебуває під опікою батьків і повністю довіряє їм. Доросла ... Читати далі

Наступний запис

Де є Бог?

Де є Бог? – запитують люди. – Якщо Він існує, то чому не хоче стати видимим?» Немає сумнівів у тому, ... Читати далі