Де є Бог?

Де є Бог? – запитують люди. – Якщо Він існує, то чому не хоче стати видимим?»

Немає сумнівів у тому, що Бог існує. Якби Його не було, не було б і тебе. Якщо ж існуєш ти – той, кого не було, а тепер живе, а потім знову не існуватиме, – то мусить бути і Хтось, Хто ніколи не виникав, а існував завжди.

Бо якщо існуєш ти, значить небуття ніколи не існувало. Бо якби колись було цілковите небуття, то воно існувало б і тепер. З абсолютного нічого не може постати щось. Адже якщо тепер існує щось, то це є підтвердженням того, що ніколи не існувало цілковитого небуття. Отож, насправді завжди було щось. Філософія називає це екзистенцією. Бог існував завжди, Він ніколи не виникав, а є Тим, Хто є. Це приголомшлива правда, яку наш розум може прийняти, але ніколи не зможе до кінця зрозуміти. Чому взагалі щось існує? – запитує філософія. Природніше було б, якби існувало абсолютне небуття. Натомість ми маємо справу з абсолютним буттям, існуванням, екзистенцією.

Запитання «Де є Бог?» подібне до запитання «Де твої думки?». З одного боку, думок немає ніде, а з другого – вони є всюди. Кожен з нас знає, що думки існують, послуговується ними, передає їх; вони формують людство, змінюють людей, бувають великими або малими, спокусливими або виховними.

Хоч думки записано в книжках, вони, однак, невидимі. Ми передаємо думки за допомогою голосу й мови, телефону і радіо, а також жестів. Думки втілені в наших будинках, меблях, двигунах, пристроях, апаратах, у надбаннях культури. Не існує нічого, у чому не було б думок. Та все ж ми можемо запитати, де вони, чому не бачимо їх? Так само й Бог є невидимо видимий.

«Бог, як світло, пронизує кожну створену річ і все, у чому є життя. Самотній камінь у полі має ореол Його подиху й на світанку та ввечері оточений, наче фіолетовим флюїдом, світлом сонця, якого не видно. Він – як тепло в подиху всього живого. Він не чує годин, що б’ють на вежі, ділячи час на шматки, і не бачить ані днів, ані ночей, ані всіх тих змін, які несе час. Він – наче спокійне сяйво та велика тиша, де чутно голос, який Його зрікається. Він так добре мовчить, що ти навіть можеш подумати, що Його нема. Він – спокійне серце всіх атомів», – каже Іво Андрич[1].

Бог перебуває поруч з тобою й торкається тебе. Він – душа твоєї душі. Він – серце твого серця. Він – думка твоєї думки. Він – життя всього життя, що існує в природі. Його торкається твій дух, а Він гладить твою душу. Він – ніжність, у якій ти розвиваєшся. Він – простір і час, у якому реалізується твоє життя. Він – вічність твоїх днів. Його торкається твоя молитва. Його ранять твої гріхи. Його болить твій біль, і Його рука постійно тримає твою долоню. Він перебуває навколо тебе, над тобою, перед тобою і позаду тебе.

«В Нім живемо, і рухаємось, і існуємо» (Дії 17:28), – твердить св. Павло. Бога не можна обійти, від Нього неможливо втекти. Запитувати, де Він, – це те саме, що цікавитися, де повітря, яким дихаєш, де любов, яка робить тебе сильнішим, де музика, якої не бачиш. Бога не чуєш і не бачиш, не торкаєшся й не вдихаєш Його, але на Ньому стоїш, у Ньому рухаєшся, до Нього йдеш, Його прагнеш. Він – прагнення твоїх прагнень.

Бог завжди тут. А де ти? Його очі завжди дивляться на твоє обличчя. Чому ж ти не хочеш повернутися до Нього, чому свідомо не помічаєш світла Його очей на своєму лиці? Це не Бог сховався від нас, а ми – від Нього. Гріх, гордість, нехтування, вина, інтелектуальні лінощі віддаляють і ховають нас від Нього.

Дозволь, щоб сьогодні тебе осяяло світло Його лику. Зупинися перед Його поглядом і дозволь, щоб тебе омив блиск Його очей. Побудьте разом. Це буде найпрекрасніша зустріч твого життя. Ти і Бог. А далі спробуй молитися.

Молитва – це і є зустріч з Богом.


[1] Іво Андрич (1892-1975) – югославський письменник хорватського походження, лауреат Нобелівської премії з літератури 1961 р. – Прим. пер.

Попередній запис

Прощення гріха й вини

Коли відчуваємо провину, нас мучать докори сумління. Однак це ще не всі наслідки гріха. Вина також ранить нашу душу. Тому ... Читати далі

Наступний запис

Дорога до Бога

Зло, страждання й морок борються в тобі проти добра, світла й життя. Страждання можуть затьмарити розум людини, зробити так, щоб ... Читати далі