Чи існує Бог?

Атеїст – це людина, яка вірить, що Бога нема. Вірний – це той, хто вірить, що Бог є. Отож, і атеїст, і вірний – вірять. Щоправда, вони можуть вірити лише в те, що Бог є або що Його немає.

Річ у тому, що Бог – істота духовна і Його існування неможливо довести хімічними або фізичними експериментами. Він не є результатом математичного обчислення чи логічним наслідком міркувань. Його не можна ані торкнутися – так, як торкаєшся матеріяльних предметів; ані здобути – так, як здобуваєш гірські вершини; ані пізнати – так, як пізнаєш чужі міста або незнайому людину. Його неможливо побачити тілесними очима та освітити нашим світлом. Не є Він і голосом, який могли б почути твої вуха. Бог – це також не прекрасні емоції й не плід людської уяви.

До висновку – існує Бог чи ні – людина доходить зовсім на інших рівнях. Кажучи, що Бог є духом, думаємо так само, як і тоді, коли говоримо про любов. Любов – це духовна дійсність. Її теж не можеш ані торкнутися, ані почути вухами, ані побачити очима. Вона не є емоцією, оскільки існує й там, де емоції якнайменші або їх узагалі немає. Любов – це також не прекрасна мрія, не закоханість, її існування неможливо довести. Любові не можна наказати, не можна змусити її бути тут.

Любов – це віра в те, що мене хтось любить. Аби повірити, що хтось любить мене, а отже, що в його серці живе любов до мене, мені потрібні хоча б якісь знаки цієї любови. Гарні вчинки, обійми, подарунки, приємні слова, підтримка, вірність, поетичні листи, довгі погляди, радість, яку відчуваємо, стоячи поряд з кимсь, – усе це знаки, які свідчать, що тебе хтось кохає або що ти когось кохаєш. Чим більше таких знаків любови, тим більше ти переконаний, що тебе люблять, і тим сильніше довіряєш іншій особі. Якщо бракує якогось знака, твоя довіра стає меншою. І тоді – навіть коли ти переконаний, що інша особа кохає тебе, а отже, віриш, що вона відчуває любов, – у твоєму серці з’являються сумніви, виникає страх, що вона може перестати любити тебе. Особливо сильно починаєш комплексувати й почуватися невпевнено, коли помічаєш поряд зі знаками любови й багато інших знаків, які свідчать про протилежне.

Отож, урешті-решт залишається тільки віра в те, що інша особа кохає або не кохає тебе. Якщо віриш, то в її серці живе любов до тебе. Якщо ж не віриш, то цієї любови в її серці немає. І остаточно вирішити – віриш ти в цю любов чи ні – мусиш сам. Замість тебе цього не зробить жоден науковий доказ чи експеримент, жодна людська впевненість. Це має бути твоє рішення. І щойно тоді, коли ти вирішиш повірити, що в серці іншої людини живе любов до тебе, почнеш її переживати, а раніше – ні. Лише віддавши себе цій любові і налаштувавши на неї усі свої «антени», також почнеш її переживати. Якщо ж вирішиш, що не віриш у любов іншої особи до тебе, то всі твої «антени» сховаються, і ти ніколи не зазнаєш цього почуття.

Така сама ситуація й зі стосунками з Богом. Доказами існування Бога є знаки Його присутности, жести, які свідчать про Його присутність і можуть переконати тебе, що Він є. Тільки після цього ти поринаєш у Його присутність, починаєш вірити Йому та спілкуватися з Ним. Однак навколо нас є зло, страждання невинних, несправедливість і брак милосердя в людських серцях, катастрофи, почуття самотности й непотрібности, відмова від боротьби, депресія та розпач – це переживання й почуття, які підштовхують тебе до висновку, що Бога нема.

Отож, віра – це особистий акт людини, а не науковий, логічний чи математичний результат. Віра означає, що ти підтримуєш когось, так само, як подружжя свідчить про те, що двоє людей підтримують одне одного. Або ж це схоже на те, як одну людину обираєш своїм другом, бо віриш їй, а іншу – ні. Приблизно так само є і з Богом. Вірячи в Бога, ми не створюємо Його, так само, як не вірячи в Нього, не перекреслюємо Його існування. Натомість точно можна сказати, що людина мусить мати достатньо доказів, аби бути морально переконаною, що Бог є, щоб могти ввійти з Ним у контакт. Святий Павло навіть каже, «що не від віри, те гріх» (Рим. 14:23). Вільна людина не може діяти без волі. Їй не можна діяти, якщо вона не є вільною. А от, якщо вона опирається на аргументи, то діє вільно. Ці аргументи можуть бути емотивні, розумові, інтуїтивні або глибоко людські. Деколи завдяки стражданню можемо розпізнати Бога та повірити в Нього, хоча часто страждання також стають причиною того, що людина починає вірити, що Бога нема.

І той, хто вірить, і той, хто не вірить, є вірними, бо обидва вірять, але кожен – залишаючись на своєму боці. Доля обох – у Божих руках.

Попередній запис

Що таке гріх?

Гріх – це спис, що прошиває тебе. Гріх – це брехлива обіцянка щастя. Гріх – це непослух Богові. Гріх – ... Читати далі

Наступний запис

Розпізнати справжні цінності

Розсудливість – це здатність відрізняти важливе від і неважливого, обман від правди, дорогу, яка зводить на манівці, від прямого шляху ... Читати далі