Відваги… відваги…

Кажуть, що кожен другий американець страждає на депресію. Доводити правдивість цього твердження – не наша справа. Проте впевнено можна сказати, що чимало людей хворіє на цю важку недугу. Депресію викликає багато чинників. Перелічуючи їх, дехто називає аж двадцять п’ять, серед них і духовні.

Однак центральне місце в будь-якій депресії займає жаль до себе. Шкодування себе виявляється в різних життєвих ситуаціях. Дехто починає жаліти себе, ховаючись від життя, як мімоза, що від дотику складає листя, бо колись отримав глибоку моральну травму. У когось іншого шкодування себе є наслідком постійних докорів сумління й страху перед Богом. Третьою причиною може бути якась життєва поразка або невідворотна подія, що випала на долю людини та породила жаль до себе. А бувають люди, які, шкодуючи себе, хочуть викликати до себе ласку й співчуття з боку інших. Трапляються також і такі, яких батьки хотіли позбутися відразу після зачаття чи під час вагітности або яких не обдаровували любов’ю після народження. Своєю чергою, проблеми інших людей породжені тим, що їхні батьки були надто поблажливими або надміру суворими. Ще когось батьки в дитинстві залишили під опікою бабусі й дідуся, а самі поїхали на заробітки за кордон. Дехто розчаровується, здійснивши свої бажання. Деяким властива надмірна вразливість, тож будь-яка критика ранить їх і викликає в них роздратування. Іншим не вистачає сил, щоб стяти голову гідрі труднощів, і тому втікають у жаль до себе та в смуток. Ще інші бояться будь-якого завдання чи відповідальности, тож швиденько відкидають їх, а самі починають шкодувати себе, виправдовуючись тим, що не здатні виконати цього.

У всякому разі жаль до себе частково є також провиною людини. Адже, незважаючи на те, що його породили психологічні травми, брак любови в дитинстві й у підлітковому віці чи життєві невдачі, людина врешті-решт усе ж сама, більшою чи меншою мірою, обирає такий тип поведінки. Тому, аби зцілитися від шкодування себе, слід визнати його власною провиною, висловити жаль за таку поведінку перед Богом і пообіцяти більше так не чинити.

Жаль до себе може стати першим кроком до депресії. Другий крок здебільшого полягає в тому, що в людини з’являється нехіть до всього навколо й вона починає твердити, що її ніхто не любить і не допомагає їй, що її знехтували та покинули на самоті, що ніхто про неї не дбає й не цікавиться, а також жодним чином не винагороджує її за життєву боротьбу та не намагається їй нічого відшкодувати. Усі її засуджують, а потім ще й Бог не нагороджує, а карає хворобою, різними поганими речами та врешті-решт смертю.

Отже, згодом людина, що жаліє себе, починає висувати до інших претензії, докоряти їм за їхню поведінку, скаржитися на них. Потім з’являється агресія до інших осіб. У цей момент людина вже перебуває за крок від того, щоб поринути в депресію, під впливом якої нерідко може вчинити навіть самогубство.

Шкодування себе – це не лише небезпечна хвороба, а й провина людини. Воно схоже на звіра, який чигає на тебе на порозі, щоб убити. Поки він ще чигає, можеш протистояти йому й урятуватися, але якщо повіриш його зміїним виправданням і поясненням, тобі вже навряд чи вдасться вирватися з його пазурів.

Жаль до себе й усі його наслідки можна лікувати різними способами, одним з яких є духовна терапія, тобто лікування силою любови Ісуса Христа.

Слід наголосити, що в кожній хворобі – і фізичній, і психічній – людина бере участь як цілісна особа. А тому в кожній недузі присутній духовний, тілесний і психічний вимір.

Жаль до себе може призвести до пошкоджень тіла (наприклад, виразок травного тракту) і важких психічних хвороб.

Тому і жаль до себе, і перші етапи депресії можна також лікувати духовно, що полегшить проведення інших форм терапії. Часто людині достатньо відкинути жаль до себе – і важка хвороба відступає.

Як лікуватися?

Передусім слід визнати жаль до себе власною провиною й почати шкодувати, що так чиниш. Другий крок полягає в тому, щоб просити Ісуса Христа з корінням вирвати з твого серця жаль до себе. Після цього треба зробити третій крок на шляху до одужання – почати дякувати Ісусові Христові за те, що позбавляє тебе жалю до себе та долучає до Своєї любови. І врешті четвертий крок – це просити Ісуса Христа наповнити твоє серце духом радости й любови. Якщо чинитимеш так щодня хоча б тиждень або десять днів, швидко досягнеш ліпшого самопочуття або й повністю одужаєш.

У такий спосіб пізнаєш, що Ісус прийшов, аби вилікувати зламані серця. Він прагне, щоб ти був духовно здоровим і не тільки міг нести свій життєвий тягар, а й любив людей навколо себе.

Попередній запис

Життя – це боротьба

Людське життя, шановний читачу, – це боротьба. Нічого не можна здобути чи зберегти, не борючись проти неминучого розпаду та руйнівного ... Читати далі

Наступний запис

Через страждання до нового життя

Тобі, дорогий друже, без сумніву, теж довелося зазнати страждань! Вони не оминають нікого, і ніхто від них не втече. Завдадуть ... Читати далі