Хто такі апостоли?

Ісус розмовляє з учнями, Джеймс Тіссо

За час Свого земного життя Ісус Христос зібрав біля Себе тисячі слухачів, послідовників, серед яких особливо виділяються 12 найближчих учнів. Їх Церква називає апостолами (грец. apostolos – посланець). Цим відомим грецьким словом позначаються люди, які покликані Ісусом Христом, стали Його Учнями і були відправлені Ним на проповідь Євангелія і на влаштування Церкви. Життя апостолів викладене в книзі Діяння святих апостолів, яка входить у канон Нового Завіту. А про смерть апостолів відомо лише те, що майже всі, окрім Іоана Зеведеєвого і Іуди Іскаріота, померли мученицькою смертю.

Чому Дванадцять?

Не піддається жодному сумніву той факт, що Христос хотів створити Новий народ, який Він назвав Церквою. Так от, основа цього Народу була покладена створенням общини Дванадцяти. “Дванадцять” було їх ім’ям і суттю. Вони – представники і провісники Нового Ізраїлю, посланці до Ізраїлю сьогодні і його судді наприкінці часів. Це роз’яснює особливий характер їх покликання, а саме – бути цілком певним колом, яке не можна розширити за бажанням. Про важливість підтримки цього числа в його цілісності, поки вони здійснюють свою місію, свідчить хоч би прагнення апостолів відновити число після Іудиної зради (див: Діян. 1:15-26). На місце Іуди, який відпав, обирається Матфей.

Число 12 вибрано не випадково. Число 12 як число колін Ізраїлевих (за числом синів Якова, від яких і пішов увесь богообраний ізраїльський народ) було священним числом, що означає “число досконалості”. Саме це число у свідомості юдеїв стало означати повноту народу Божого. До часу Христової проповіді залишилися всього два з половиною роди з дванадцяти колін Ізраїлевих: Іуди, Веніаміна і половина від Левія. Інші дев’ять з половиною колін з часу завоювання Північного царства (722 р. до Р. Х.), вважалися зниклими. Лише при настанні останніх часів, як вважали юдеї, Бог приведе ці зниклі коліна, що розчинилися серед інших народів, на батьківщину і таким чином відновить народ ізраїльський, що складається з дванадцяти родів. Обрання Христом Дванадцяти недвозначно свідчить, що настає ця довгоочікувана епоха.

Проте замість того, щоб десь збирати ці зниклі дванадцять родів, тобто замість того, щоб відновлювати колишній, Старий Ізраїль, Христос створює Новий Ізраїль: Церкву. Для цього Христос обирає 12 родоначальників Нового Божого народу – апостолів і посилає їх у світ. Дванадцять складають навіки основу Церкви: «Стіна міста має дванадцять підвалин, і на них імена дванадцяти апостолів Агнця» (Одкр. 21:14).

Завдання апостолів

Апостоли запалюють душі людей Благою звісткою, засновують християнські громади, моляться про сходження на людей Духа Святого.

Служіння апостолів динамічне; воно полягає в поширенні християнської Благої звістки до меж землі. «Не личить нам, залишивши слово Боже, піклуватися про столи» (Діян. 6:2), – кажуть апостоли, підкреслюючи, що не можуть дозволити собі навіть піклування про потреби християнської общини зважаючи на інше, більш важливе для них, служіння – служіння словом. Про це ж читаємо і в апостола Павла, покликаного Самим Христом і який отримав від Нього апостольське служіння: «Бо коли я благовістую, то нічим мені хвалитися, тому що це неодмінний обов’язок мій, і горе мені, коли не благовістую!» (1 Кор. 9:16)

Апостол – це людина, яка не повинна знати іншого життя та іншого служіння, окрім Благовістя. Його завдання – заснування общини і приведення людей до Христа. Подальша турбота про утворену християнську общину лежить на інших людях (єпископах, священиках), апостол же повинен поспішати далі, туди, де ще не знають про Христа. Багато хто вважає, що апостольське служіння в нашому світі може мати місце і понині.

Наступний запис

Чому саме вони?

Настанова апостолам, Джеймс Тіссо У всі часи люди намагалися зрозуміти: чому Христос призвав у число Своїх ... Читати далі