Ні для кого не секрет, що ми живемо в індиферентному світі. Частенько, світогляд сучасної людини зводиться до фрази «моя хата з краю».
Свого часу чудовий драматург і письменник Антон Павлович Чехов сказав, що «байдужість – це параліч душі і передчасна смерть». Як видно, проблема людської байдужості не нова – у всі часи люди були схильні до згубного впливу цього явища.
На сторінках Нового Завіту, в Євангелії від Луки, ми читаємо про жахливу страту – розп’яття Ісуса Христа: «І коли прийшли на місце, що зветься Лобним, тут розп’яли Його і злочинців, одного з правого, а другого з лівого боку. Ісус же говорив: Отче, прости їм, бо не відають, що чинять. А ті, що ділили одяг Його, кидали жереб. І стояли люди і дивилися» (Лк. 23:33-35).
Після страшних тортур, плювків, побиття батогами Син Божий прибитий до хреста. А що ж люди? Лука дуже точно зобразив реакцію народу на те, що відбувається: «І стояли люди і дивилися». Вся річ у тім, що натовп роззяв часів Христових був одержимий однією із жахливих вад людства – загальною байдужістю.
Байдужість. Що це за явище? Байдужість – це відсутність уваги людей один до одного, це стан людини, при якому вона не виявляє анінайменшої цікавості до того, що відбувається. Синонімами до слова «байдужість» є апатія, черствість, індиферентність, пасивність, бездушшя.
Хто не чув таких приказок як: «Після нас хоч потоп», «Я не море, мене не хвилює», «Ні в що я не вникаю, важка мені роль така», «Своя сорочка ближче до тіла»? І навіть замінивши слово «байдужість» м’якшим виразом «нейтральне відношення», ми не змінимо самої його суті – байдужість завжди залишиться байдужістю.
Редакція відомої газети «Комсомольська правда» після розпаду Радянського союзу і розформування комсомолу, вирішила змінити назву своєї газети. У зв’язку з цим було проведене опитування населення про доцільність такої пропозиції. У результаті – лише 2% респондентів висловилося за необхідність заміни назви газети, 2% озвучили протилежну думку, але 96% опитуваних просто заявили, що для них немає різниці.
На сьогодні людей, що живуть байдуже, з внутрішньою порожнечею і бездушшям, величезна кількість. Їм немає ніякого діла до того, що їх оточує.
Похмура картина нашого суспільства викликає біль у душі. Але куди нестерпно болючіше стикатися з проблемою байдужості в християнському середовищі!
Перше – це байдужість до ближніх. Наслідуючи християнську термінологію, вірні називають один одного братами і сестрами, але якщо придивитися до взаємин людей у церкві, то іноді спорідненими їх вже точно не назвеш.
У Біблії ми читаємо: «Не про себе тільки кожен турбуйся, але кожний і про інших» (Флп. 2:4). Як часто ми чуємо на свою адресу такі питання: чого ти потребуєш? чим я можу тобі допомогти? А ми самі чи часто ставимо такі питання іншим? Чи звертаємо увагу на потреби інших? Чи слідуємо ми прикладу Ісуса Христа, способом життя Якого була допомога людям, які зазнають різні труднощі?
У посланні Якова 4:17 написано: «Отже, хто знає, як добро робити, і не робить, тому гріх». Бездіяльність, коли існує можливість реальної допомоги і підтримки – це не те, чому учив Христос. Бути байдужими до потреб інших, знати про проблеми ближніх і не реагувати на них – гріх. На жаль, багато послідовників Христових більше цікавить власне благополуччя, ніж душі улюблених Богом людей.
Стояти осторонь, пасивно спостерігаючи за життям братів і сестер – гріх! Священне Писання наполегливо закликає: «У потребах святих беріть участь» (Рим. 12:13). Хто такі ці святі? Ангели!? Ні! Це наші брати і сестри в церкві. Нехай Бог допоможе нам помічати нужди і проявляти посильну участь у вирішенні проблем наших ближніх!
Друга сфера байдужості – це байдужість до Бога і Його слова. З тієї миті, як Ісус Христос страждав на Голгофському хресті, а народ байдуже стояв і дивився, мало що змінилося. Сьогодні люди так само реагують на Сина Творця Всесвіту.
Божа любов віддала найкраще, що було на небі, за найгірше, що було на землі. Хіба великий подвиг Ісуса Христа, Його страждання, Його смерть, не спонукають нас працювати для Нього, присвятивши Йому своє життя без залишку?
Господь бажає, щоб ми як християни мали чітку позицію і в питаннях віри, і в життєво важливих питаннях. Життя за принципом «яка різниця?» не прийнятна для дитя Божого. Бог не терпить половинчатості. Нехай наше слідування за Господом буде очевидним для інших!
Відповідаючи на питання учнів про ознаки останнього часу, Ісус Христос дуже ємко помітив: «Через збільшення беззаконь охолоне любов у багатьох» (Мф. 24:12). Охолодження любові і є людська байдужість. Але все таки в словах пророка Даниїла про останній час видна надія для людей віруючих. Він констатує той факт, що «люди, які шанують свого Бога, підсиляться і будуть діяти» (Дан. 11:32).
Моє побажання тобі, дорогий читачу, не сиди склавши руки, а проявляй ініціативу в служінні Господові! Нехай час, про який писав пророк Даниїл, стане реальним у житті сучасних християн! Нехай ми будемо саме тими людьми, які шанують свого Бога, посилюються і діють, бо байдуже життя – це трагедія душі і передчасна смерть!
За матеріалами сайту http://bogoslovіe.net
