Того, хто приходить до Мене, Я не вижену геть (Ін. 6:37)
Ця зустріч неминуча для кожного з нас. Перша зустріч відбувається тут, на землі. Таких зустріч, взагалі, може бути безліч, але найголовнішою буде та, коли ми відчуваємо, що перебуваємо поруч з Богом, коли Його Слово починає діяти в нас. І саме від нас залежить: чи ми приймемо Його, чи відкинемо Його, пройдемо повз – саме такі варіанти ставлення зображує притча Господня про сіяча: “Ось вийшов сівач сіяти; і, коли сіяв, трапилося, що одне зерно впало при дорозі… Інше ж упало на кам’янисте місце… Ще інше впало в терня… А інше впало на добру землю і дало плід, який зійшов і виріс; і вродило в тридцять, в шістдесят і в стократ” (Мк. 4:3-9).
Вибір залишається за нами, і саме від цього вибору залежить результат іншої зустрічі з Богом, що відбудеться по той бік земного життя – на небесах: “бо всім нам належить стати перед судом Христовим, щоб кожному одержати згідно з тим‚ що він робив, живучи в тілі, добре або лихе” (2Кор. 5:10). Від нас залежить, чи підемо ми в пітьму непроглядну: де буде плач і скрегіт зубів, чи підемо в життя вічне, “на шлюбну вечерю Агнця” (Одкр. 19:9).
У цю мить абсолютно не хочеться вдаватися до звичайнісінького залякування пекельними тортурами (хоча, правду кажучи, страх перед пекельними муками, напевно, відвернув багатьох від скоєння зла). Натомість, хочеться нагадати Вам і собі, що Господь більше за нас самих шукає цієї зустрічі, Він шукає кожного з нас, як ту загублену овечку з відомої євангельської притчі.
Він всіх нас, доки є час, закликає стати на Його бік: примиритися з Ним та з ближніми, відійти від діл темряви і прямувати дорогою світла до зустрічі з Ним. Ще в цьому житті, ще до того, як прийде смерть, кожна людина покликана побачити Христа, зустрітися з Ним. І в цьому є істинний сенс життя кожної людини.
Автор: Михайло Лукін
