Важко перерахувати сфери сучасного життя, де б не переважала найбанальніша неправда. Дорослі вчать своїх дітей не обманювати, а самі навіть не замислюються про масштаби своєї повсякденної брехливості.
Звикни брехати і правди не дізнаєшся
І практично кожна хибна думка, що озвучена і не прихована для об’єкту атаки, виправдовується людиною, оскільки має, ніби, благі цілі: чи то заради сім’ї, чи то заради вигоди в бізнесі. Або ж просто оцінюється з погляду свого становища в суспільстві – я чиню як усі, чим я гірший за інших! Здавалося б, дитяче виправдання, але воно супроводжує людину все її життя.
А тим часом неправда – це страшний гріх, що вбиває людину ще за життя. Людина звикає до неправди, їй навіть подобається так жити, бо правдиве існування стане її обтяжувати і позбавить звичної обстановки.
Така ситуація страшна сама по собі в будь-якому суспільстві. А коли країна знаходиться в стані війни, неправда стає мало не головною зброєю в боротьбі за людські думки і серця.
Саме так і відбувається в нашій улюбленій Україні. Страшно навіть уявити, скільки людей вже постраждало від віроломної інформаційної війни, яку розв’язав “братній” народ. Хоча що там казати, в Авеля теж був брат…
Віруючі обманщики
Заклик “вимкніть телевізора!” не має успіху, і розраховувати на об’єктивну оцінку ситуації з боку простих людей вже давно не доводиться, бо правда завжди буде прихована від нас – людям завжди стає не до правди, коли вирішується доля країни. Хоча доля країни залежить саме від правдивого подання існуючих фактів. Але це стає зрозумілим у черговий раз лише через десятиліття…
У цю страшну інформаційну війну, що відбувається на наших очах, втягнуті тисячі фахівців, які можливо номінально, а хто і свідомо, відносять себе до Християнства, вважають себе віруючими людьми. Ці працівники ЗМІ розуміють, що вони щодня грішать подачею неправдивої інформації для десятків, а то і сотні мільйонів (Ви тільки вдумайтесь у цю цифру!) людей. Хіба це можна назвати християнською поведінкою? Наші брати і сестри в Христі сіють ворожнечу в суспільстві, виправдовуючись страхом втратити роботу і бути вигнаними зі своїх ЗМІ. Але хіба християнин не повинен був би краще пожертвувати собою заради правди, ніж пропагувати явну неправду?
Це стосується і політиків, які бажають служити Богу заради порятунку свого народу, і звичайних людей, для яких правда має стати нормою життя. Не може людина, прикриваючись ім’ям Божим, вбивати ближніх лише через те, що вони не так думають і уявляють своє майбутнє інакше. Не має права віруючий співробітник різних ЗМІ брехати через гроші і вбивати сотні, а то й тисячі людей брехливим словом або кадром.
Християнська відповідальність
Якби віруючі політики, журналісти і військові відмовилися від своєї брехливої поведінки і встали жертовно на сторону Христової правди, то Господь усе б змінив водночас. У цьому немає жодних сумнівів! А для цього лише слід відмовитися від монтажу неправдивих сюжетів, перестати писати надумані статті заради своєї слави і користі, скласти інформаційну зброю всіма протиборчими сторонами і почати молитися за мир на землі.
Але замість молитви один за одного люди навчилися готувати їстівну і різноманітну неправду, яка стала мати приємний смак і принадний запах.
Ми розучилися відрізняти правду від вигадки, та особливо цього і не хочемо. Хто б міг подумати, що в християнській (чи все ж таки не християнській?) країні не віра в Бога може об’єднувати народ, а звичайна неправда, вироблена у величезних державних масштабах. Думаю, не треба казати про яку країну йде мова.
Але передусім ми повинні думати не про цю країну, а про власну. Слід пам’ятати, що ми всі несемо свою частку християнської відповідальності за майбутнє нашої країни і повинні розуміти, що тільки переставши обманювати один одного, зможемо стати єдиним народом, який живе в правдивій однодумності, служінні Богу і своїй багатостраждальній Вітчизні – Україні.
Автор: протоієрей Олександр Акулов
