Воістину воскрес!

Пасхальний ранок, Джеймс Мартін

Теорія непритомності

Ця теорія надзвичайно популярна сьогодні і поширювалась Вентуріні кілька століть тому. Її прихильники твердять, що Ісус насправді не вмер: Він просто знепритомнів від виснаження і втрати крові. Усі думали, що Він помер, але потім Ісус відійшов, а учні вирішили, що Він воскрес із мертвих.

Скептик Девід Фрідріх Штраус сам не вірить у воскресіння. Але про „гіпотезу непритомності” він висловився так: „Не може бути, щоб людина, у напівмертвому стані викрадена з домовини, яка від слабості ледве трималася на ногах, потребувала медичної допомоги, перев’язки, лікування і яка була у волі фізичних страждань, раптом так би вплинула на Своїх учнів, ніби вони побачили людину, що перемогла смерть, Володаря Життя. А саме ж таке враження стало підставою для всіх їхніх майбутніх проповідей. Таке „оживання” могло тільки послабити враження, яке Він справляв на них за життя і після смерті. У кращому разі воно могло внести деяку елегійну ноту, але аж ніяк не могло б перетворити їхнє горе на ентузіазм, так само як і збільшити їхню повагу до Нього аж до релігійного поклоніння”.

Тіло вкрали?

Є ще одна теорія: що учні вкрали тіло, поки сторожа спала (Мт. 28:1-15).

Зневіра і немічність учнів – важливі аргументи проти цієї теорії: чого б це раптом вони стали такими хоробрими і рішучими, щоб викрасти тіло з домовини з-під носа у взводу солдатів? Не в такому вони були настрої, щоб братися за щось подібне.

Дж. Н. Андерсон – у минулому декан юридичного факультету Лондонського університету, керівник відділу східних законів Інституту Сходу і Африки, директор Інституту права при Лондонському університеті. Ось що він каже про гіпотезу, нібито учні викрали тіло Христа: „Це суперечило б усьому, що ми про них знаємо, їхнім етичним принципам і усьому укладу їхнього життя. Крім того, ця гіпотеза не дає навіть натяку на пояснення їхнього дивовижного перетворення з пригнічених, загнаних втікачів у свідків, мужність яких не могли зламати ніякі тортури”.

Ще одна теорія твердить: єврейські чи римські власті самі забрали тіло з гробниці. Проте вона теж не більш переконлива, ніж викрадення тіла учнями. Якби власті самі забрали тіло чи хоча б знали, де воно перебуває, чому ж, коли учні почали проповідувати воскресіння Ісуса, вони не виступили з роз’ясненням? Чому не сказали, де саме воно знаходиться? Чому не витягли труп, не поклали його на воза і не перевезли до Єрусалима? Такий захід одразу поклав би кінець християнству.

Д-р Джон Монтгомері каже з цього приводу таке: „І вже абсолютно неможливо повірити, що перші християни могли сфабрикувати таку фальшивку і проповідувати її серед людей, які могли б її спростувати, просто виставивши тіло Ісуса”.

Свідчення на користь воскресіння

Професор Томас Арнольд, автор знаменитої тритомної історії Риму, співробітник кафедри нової історії в Оксфорді, чудово розумів важливість свідчень для встановлювання історичних фактів. Він писав: „Багато років я вивчав історію інших епох, досліджував і зважував свідчення авторів, які писали про ці історичні періоди. Я не знаю ніякого іншого факту в історії людства, який би в очах неупередженого дослідника підтверджувався переконливішими чи більш вичерпними свідченнями, ніж той великий знак, який дав нам Бог, щоб показати, що Христос помер і воскрес із мертвих”.

Англійський учений Брук Фос Вескотт писав: „На основі всієї сукупності свідчень не буде перебільшенням сказати, що жодна подія в історії не задокументована так повно і багатогранно, як воскресіння Христа. І тільки упереджена апріорна переконаність в її неправдивості може змусити дослідника вважати наявні докази неповноцінними”.

Д-р Саймон Грінліф був одним із провідних американських юристів. Він був знаменитим Королівським професором юстиції у Гарвардському університеті. Це про нього Г. Ноте у знаменитому „Словнику американських біографій” пише таке: „Своїм теперішнім піднесенням до того видатного стану серед подібних навчальних закладів Сполучених Штатів Америки Гарвардський юридичний інститут завдячує зусиллям Сторі і Грінліфа”.

Коли Грінліф був професором права у Гарварді, то написав книгу, присвячену юридичній цінності свідчень апостолів про воскресіння Христа. Він виключає як неможливе припущення, що апостоли „могли б так уперто відстоювати істини, які вони проповідували, якби Ісус насправді не воскрес із мертвих і якби цей факт не був відомий так само добре, як будь-який інший факт”.

Грінліф дійшов висновку, що воскресіння Христа – одна з найбезсумнівніших подій в історії, якщо виходити з правил оцінки юридичних свідчень, що чинні у звичайних судах.

Інший юрист Франк Морісон вирішив спростувати свідчення про воскресіння. Він не заперечував, що Ісус прожив, можливо, найпрекрасніше життя, що коли-небудь було дане людині. Проте, коли йшлося про воскресіння, він вважав, що це – міф, яким хтось пізніше „прикрасив” справжню історію Ісуса.

Він задумав написати історію останніх кількох днів життя Ісуса. Звісно, про воскресіння взагалі не збирався згадувати. Він був упевнений, що раціональний і розумний підхід до біографії Ісуса просто зніме питання про воскресіння з порядку денного.

Однак після того, як він, з точки зору професійного юриста, ознайомився з усіма фактами, він змінив свою думку. Скінчилося тим, що він написав книгу „Хто ж відсунув камінь?”, яка мала надзвичайний успіх. Перший розділ називався „Книга, що не захотіла бути написаною”, а в інших розділах він рішуче відстоював свідчення на користь воскресіння Христа.

А ось висновок, якого дійшов Джордж Елдон Ладд: „Єдине раціональне пояснення всім цим історичним фактам полягає в тому, що Бог воскресив Ісуса у плоті”.

У наші дні віруючий в Ісуса Христа може бути повністю впевнений, як були впевнені перші християни, що його віра базується не на міфах і легендах, а на твердо доведеному історичному факті. Христос воскрес з мертвих, і домовина була порожньою.

І, що найголовніше, будь-який віруючий може в наші дні відчути силу воскреслого Христа на своєму особистому досвіді. Насамперед він знає, що йому прощені його гріхи (1 Кор. 15:3). По-друге, йому забезпечені вічне життя і воскресіння (1 Кор. 15:19-26). По-третє, він вирветься з лабет безглуздого і порожнього життя і зможе стати новою людиною в Ісусі Христі (Ів. 10:10; 2 Кор.5:17).

Що про це думаєте Ви?

Яке Ви приймете рішення?

Що Ви думаєте про порожню домовину?

Колишній верховний суддя Англії лорд Дарлінг, вивчивши всі відомості з точки зору юриста, дійшов висновку: „У нас є стільки незаперечних свідчень, позитивних і негативних, прямих і опосередкованих, що рішення будь-якого розумного суду може бути лише одне: розповідь про воскресіння – істина”.

Христос воскрес!

Воістину воскрес!

Попередній запис

Христос воскрес!

Одного разу в Уругваї студент запитав мене: – Професоре Мак-Дауелле, чому ви не можете відмовитись від християнства? Я відповів: – ... Читати далі

Наступний запис

Хто тут справжній Месія? Піднесіть руку!

Істина визволить вас, Джеймс Тіссо Ісус мав чимало доказів того, що він Месія, Божий Син. У ... Читати далі