Навернутися до Світла

Ісус розмовляє з учнями, Джеймс Тіссо

Що Тобі до нас, Ісусе, Сину Божий? (Мф. 8:29), – як часто ми скаржимося на брак уваги оточення, але на світі є хтось, точніше – Хтось, кому ми зовсім не байдужі.

«Який чоловік з вас, маючи сто овець і загубивши одну з них, не залишить дев’яносто дев’ять у пустелі і не йде за загубленою, доки не знайде її?» (Лк. 18:4), – так і Христос, залишивши всі Свої справи, забувши про відпочинок, рушив човном на другий бік Галилейського моря, «до країни Гергесинської» (Мф. 8:28), щоб «знайти і спасти, що загинуло» (Лк. 19:10). Загиблими загалом можна було вважати всіх місцевих жителів, судячи з того, що вони побачивши Ісуса, «просили, щоб Він відійшов від їхнього краю» (Мф. 8:34). Проте вони так не вважали, тому загиблими в цій ситуації виявилися двоє лютих біснуватих, які створювали певний дискомфорт місцевим жителям (див. Мф. 8:28). Так що зціливши цих двох нещасних, Христос зробив послугу місцевим жителям, надавши можливість пересуватися дорогою, якої вони не могли користуватися через напади біснуватих. Проте, навряд чи хто це зауважив, адже того дня цих жителів спіткала значна економічна втрата: ціле стадо свиней «кинулося з кручі в море і втопилось у воді» (Мф. 8:32). Після таких збитків про таку дрібницю хіба можна було говорити!

«Не турбуйтеся і не кажіть: що нам їсти? чи що пити? або: у що одягтися? Бо всього цього язичники шукають; знає бо Отець ваш Небесний, що ви маєте потребу в усьому цьому. Шукайте ж спершу Царства Божого і правди Його, і все це додасться вам» (Мф. 6:31-33), – без сумніву Господь подбав про гергесинських (гадаринських – згідно Марка і Луки) жителів, які можливо втратили з цими свинями свій прожиток. Так само Він дбає і про нас, коли ми у свою чергу зазнаємо якихось значних економічних втрат. Проте навряд чи помітили цю Господню турботу гадаринські жителі, як і мало хто з нас помічає її, сприймаючи Божу опіку за належне, або ж просто вважаючи її збігом обставин.

Та й як можна помітити, здавалося такі малопомітні речі, коли люди залишилися байдужими до чудесного зцілення (а цей випадок по-іншому і не назвеш) двох нещасних, поневолених бісами, людей. Чи все таки не байдужими? Адже гадаринці просили Спасителя відійти «від їхнього краю» – значить відреагували, проте таким дивним чином. Хіба в них не було хворих людей, які потребували зцілення?

Звісно що були, але страх перед Ісусом виявився сильнішим.

Подібне трапляється і в наш час: ми маємо безліч прикладів, коли люди завдяки Богу позбуваються, як наприклад, нарко- чи алкозалежності, проте цей досвід абсолютно не надихає більшості людей, які у свою чергу, мають цілу купу невирішених проблем, які Ісус здатен владнати. Для них набагато простіше попросити Його відійти, ніж просто попросити про допомогу. Чому ж так?

«Світло прийшло у світ, а люди полюбили темряву більше, ніж світло, бо діла їхні були лихі; бо кожен, хто чинить зло, ненавидить світло і не йде до світла, щоб не викрилися діла його, бо вони злі» (Ін. 3:19,20), – для багатьох людей комфортніше жити з власними гріхами і супутніми проблемами (принаймні, до певної пори), ніж навернутися до світла, очищення, яке дає нам Ісус.

Редакція сайту

Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
docНавернутися до Світла


Ваш коментар: