Споконвіку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог
Рай – це там, де праведники в безглуздих халатах і з картонними крильцями за спиною нескінченно грають на арфах. Досить нудне місце – чи то справа в нашій бучі, бойовій і кипучій, де ми будуємо комунізм, робимо наукові відкриття, і зводимо світле майбутнє власноруч. Про комунізм більше не говорять, але от про те, що вічне …
Нещодавно в мене запитали – що ми робитимемо в раю? Звичайно, на місці розберемося – головне туди дістатися – але щось ми знаємо вже зараз. Найголовніше, що станеться в раю – ми побачимо Бога. Як каже апостол, «Улюблені! Ми тепер діти Божі, але ще не відкрилося, що будемо. Знаємо тільки, що‚ коли відкриється, будемо подібні …
Бо вони втішаться Рай – місце розради; Лазар, який тяжко страждав у земному житті, тішиться в раю; Господь обіцяє розраду тим, хто плаче, а Одкровення Іоанна каже: «І витре Бог усяку сльозу з очей їхніх» (Одкр. 21:4). Це вчення було (і залишається) предметом особливо запеклих нападок: одні кажуть, що люди просто придумали рай, щоб якось …
Говорити про рай важко з кількох причин. Одна з них – у нашій звичайній мові немає відповідних слів, а райської мови ми не знаємо. У нас є слова для столів і стільців, комп’ютерів і телефонів, сходів і ліфтів – предметів, з якими ми постійно маємо справу. Але рай виходить за межі нашого досвіду; нам важко …
Ми, християни, віримо в рай; нам іноді складно в цьому зізнатися, неначе виставити напоказ найдорогоцінніше, що в нас є. Але така наша віра – ми вважаємо істинним і безперечним, що ті, хто підкорився Ісусу Христу як Господу і довірилися Йому як Спасителю, успадкують радість настільки велику, що ми не можемо (і навіть не сміємо) її …
Щоб зрозуміти відмінність біблійного погляду на стан після смерті, нам знадобиться розглянути одне уявлення, яке спокушало людей у біблійні часи і спокушає зараз. За часів раннього християнства воно отримало найменування «гностицизм» (від грец. «гнозіс» – знання). Назва ця затвердилася через те, що прибічники гностицизму претендували на знання якихось небесних таємниць; але що було особливо неприйнятне …
Смерть огидна, бо вона абсурдна; невже все, що є в людини, – це прожити певний час і назавжди зануритися в небуття? Читаючи спогади людей, які жили в минулі віки, переживаєш дивне почуття: ці люди жили, страждали, сподівалися, домагалися чогось – а тепер усі вони мертві. У наш час ми можемо бачити обличчя людей, померлих не …
Отже, Священне Писання говорить про те, що історія, як ми її знаємо, одного разу завершиться. Християни чекають кінця цього світу і з’явлення світу прийдешнього – де зло і гріх назавжди зникнуть, а творіння буде відновлене в усій славі і радості раю. Але що ми можемо знати про останні події світової історії? Священне Писання – в …
Для язичників світ ходив по колу. Час був рядом вкладених один в одного циклів, що нескінченно повторюються. Це було по-своєму зрозуміло – люди бачили цикли в природі – зміна дня і ночі, приливів і відливів, фаз місяця, пір року – і вірили у «вічне повернення»: коли історія зробить оборот, вона почне все спочатку. Біблійне одкровення …
Любити чи не любити? Одне з глибоких і природних переживань християнина – почуття іншості стосовно світу. Не світу як творінню Божому – а тому світу, про який говорить святий апостол Іоанн: «Не любіть світу, ні того, що в світі: хто любить світ, у тому немає любові Отчої» (1Ін. 2:15). Благочестива людина не може не відчувати …