ВЕЛІТЬ ВАШОМУ ГОСПОДЕВІ
Господи, вимагаю Твоєї помочі.
Так! Вимагайте, вимагайте повсякчас. Буває віра, що чекає довго, і віра, що не терпить жодної загайки – і вона, скоро переконавшись у правильності шляху, переконавшись у Божому проводі, каже з усієї наполегливістю дитини: «Зараз». Не зволікай так довго, о мій Господи.
Ви вже не слуги, а приятелі. Приятель може веліти своєму приятелеві, добре знаючи: на все, що належить його приятелеві, справжньому приятелеві, має право й він. Це не значить жити гулящим життям коштом свого приятеля; радше вимагати в нього допомоги – його ім’я, час – усе, що він має, коли ваша спромога вичерпана.
Дружба – справжня дружба – передбачає право забирати. І в Божому служінні панує цілковита свобода. Спадкоємці Божі, спільно зі Мною ви успадковуєте один спадок. Ми ділимо власність Отця. Ви маєте те саме право використовувати й вимагати, як і Я. Користайтеся своїм правом. Прошак благає. Син і донька привласнює.
І не дивно, що коли Я бачу, як Мої діти сидять перед Моїм Домом, благаючи й чекаючи, то лишаю їх там, поки вони не усвідомлять, як це безглуздо, коли їм просто треба зайти до своєї оселі і взяти.
Така постава не може бути поставою усіх. Спершу мусить з’явитися ясне усвідомлення синівства.
«Через це говорю вам: Усе, чого ви в молитві попросите, вірте, що одержите, і сповниться вам» (Марка 11:24).
<< 21 ТРАВНЯ – КИНЬТЕ ЇХ ДО МОЇХ НІГ