ЗАБАГАТО РОЗМОВ
Настанови ви одержите неодмінно, коли чимраз довше будете жити зі Мною. Хай не буде у вас жодного сумніву.
Але цей час не для того, щоби просити проводу й настанов, це час спізнання й усвідомлення Моєї присутности. Хіба гілка повсякчас просить виноградну лозу постачати їй сік, показувати, у якому напрямку рости? Ні, він природно плине з самого лише єднання з лозою, і Я сказав: «Я виноградина, ви – гілки».
З гілок зривають добірні грона, що дарують радість і поживу всім, але жодній гілці навіть не спаде на гадку, що плоди, виноградні грона, налила і виростила вона.
Ні! Грона – це плід лози, материнського дерева. Завдання гілки – стати протоком для плину життя.
Отож, Мої діти, єднання зі Мною – це одна велика надзвичайна потреба. Усе інше плине настільки природно, і єднання зі Мною буде вислідом самого спізнання Моєї присутности. Не розмовляйте з іншими надто охоче. Ніколи не змушуйте себе робити це.
Завжди моліться, щоб потреба була очевидною, якщо ви мусити робити це, і настанови дуже прості. Слова людські проганяли Мого Духа. Слова, слова, слова. Багато хто називав Мене Господом, не чинячи того, що Я сказав.
Не заохочуйте до надміру розмов. Подвиги живуть і відлунюють крізь віки – а слова гинуть. Як говорив Павло: «Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий! І коли маю дара пророкувати… та любови не маю, то я ніщо!» (1 до коринтян 13:1,2).
Пам’ятайте, що людське серце рідко промовляє словами. Люди побачать Мене у Моїх ділах, вчинених через вас, стрінуть Мене в атмосфері любови і самоприниження. Не відчувайте потреби говорити.
Коли людина припиняє спілкуватися з Богом просто і природно, вона шукає притулку в словах – словах. І наслідок цього – Вавилон. Тоді Бог захотів винищити людей на землі. Менше покладайтеся на слова. Завжди пам’ятайте, що мова родиться з чуттів. А тому робіть її своїм слугою, а не паном.
«Пильно дбали жити спокійно» (1 до солунян 4:11).