Книга Естери 2-10
Трохи згодом вельмиповажний у Персії чоловік – Аман – дуже розлютився на Мардохея. Довідавшись, що той – ізраїльтянин, і бажаючи якось добратися до нього, Аман хитрістю змусив царя видати закон, за яким усіх ізраїльтян в імперії мали убити. Підписуючи цей жахливий закон, цар не знав, що його дружина Естер, цариця, була ізраїльтянкою, адже вона йому про це нічого не казала.
Естер була налякана. Але вона була і сміливою.
Одягнувшись у найгарнішу сукню, вона пішла до царя, щоб поговорити з ним і попросити змінити рішення, на яке його намовив Аман. Коли цар побачив прекрасну царицю Естер, він сказав: «Що я можу для тебе зробити, моя царице? Я дам тобі усе, що ти забажаєш, навіть половину мого царства».
«Мій дорогий царю, – відповідала Естер, – якщо ти справді до мене не байдужий і хочеш мені допомогти, то врятуй мій народ і мене. Це є те, чого я справді бажаю, бо Аман пообіцяв нагороду кожному, хто вбиватиме мій народ – ізраїльтян».
Тепер цар дуже розлютився. Він пригадав, як Аман переконував його до такого жахливого указу. Тож він наказав Амана повісити, а указ скасував.
Ось так Естер врятувала себе, Мардохея та ізраїльський народ. Вона стала знаменитою і шанованою особою в Ізраїлі.