Слуга. Господи Боже мій, Ти, що створив мене за Своїм образом і подобою, дай мені цю велику і так потрібну для спасіння благодать, щоб я переміг свою погану природу, яка тягне мене до гріхів і на загибель.
Бо чую у своєму тілі закон гріха, який противиться законові мого ума, і полонить мене (Рим. 7:21), щоб я слухав радше змисловости; а я не можу противитися пристрастям, якщо Твоя пресвята благодать не прийде мені на допомогу і не увіллється з жаром у моє серце.
Мені треба Твоєї благодаті, і то великої, щоб я поборов природу, яка постійно має потяг до злого.
Бо коли вона через першого чоловіка Адама впала у гріх, і через це зіпсувалася, кара за це лихо переходить на всіх людей так, що навіть саму природу, яку Ти створив доброю і правою, вважається вже грішною і немічною через її схильність до злого і до того, що гірше.
Бо та дрібка сили, що ще в ній залишилася, є мов та іскорка, що тліє в попелі.
Вона є тим природним розумом, який оточила моторошна темнота; у нього все ще збереглося розуміння добра й зла, та різниці між правдою і неправдою, але він не має сили виконати все те, що вважає добрим, і не володіє вже повним світлом правди, ні чистотою своїх відчуттів.
Звідси походить, Боже мій, що маю задоволення в Законі Твоєму (Рим. 7:22), знаючи, що Твоя заповідь добра, справедлива і свята, і осуджую всяке зло, знаючи, що гріха треба остерігатися.
Але тілом я є раб гріховного закону, слухаючи більше змисловости, ніж розуму.
З цього випливає, що бажати чогось доброго в мене вистачає сили, але довершити того я не спроможний (Рим. 7:18).
Нераз багато дечого доброго постановляю собі, але при найменшій перешкоді я подаюся назад і занедбую його, бо благодать не допомагає у моїй немочі.
Тому таке буває, що знаю дорогу праведности й досить виразно бачу, як маю діяти, але прибитий до землі тягарем власної гріховности, я не можу піднятися вгору до праведности.
О, як дуже й дуже потрібна мені Твоя, Господи, благодать, щоб добру річ зачати, повести далі й довершити!
Бо без неї я не можу нічого зробити; а в злуці з Тобою, коли Твоя благодать скріпляє мене, я все зможу.
О, це справді небесна благодать, без неї є нічим усі власні заслуги й ніякі природні дари не мають значення!
У Тебе, Господи, без благодаті нічогісінько не значить ні хист, ні багатство, ні краса, ні відвага, ні талант, ні красномовність.
Бо природні блага мають і добрі, і злі люди, а питомим даром вибраних є благодать або любов. Ті, що нею наділені, стають гідними вічного життя.
Ця благодать така висока, що ні дар пророцтва, ні чудотворна сила, ні будь-яке велемудре розумування не має ніякого значення без неї.
Але ні віра, ні надія, ні інші чесноти Тобі не милі без любови й благодаті.
О, небесна благодате, що вбогого духом чоловіка робиш багатим на чесноти, а багатого на всяке добро – покірним у серці.
Прийди, зійди на мене, наповни мене вранці Твоєю втіхою, щоб моя душа не охляла з утоми і немочі ума.
Благаю Тебе, Господи, щоб я в Твоїх очах найшов благодать, бо хоч би й не одержав усього того, чого бажає природа, то Твоєї благодаті мені вистачить (2Кор. 12:9).
Коли хмари журб стануть мене спокушати і непокоїти, я не злякаюся лиха, щоб тільки Твоя благодать була при мені.
Вона є моєю силою, вона дає мені пораду і поміч.
Вона сильніша за всіх ворогів і мудріша за всіх мудреців.
Вона вчителька правди і провідниця ладу, світло серця, утіха в горі, вона розгонить смуток, віддаляє страх, голубить побожність, витискає сльози жалю.
Що я без неї, як не всохле дерево чи гнила колода, яку треба викинути?
Так, Господи, Твоя благодать хай завжди і випереджає мене, і йде вслід за мною, і хай дасть мені те, щоб я завжди пильнував добрих діл за прикладом Ісуса Христа, Твого Сина. Амінь.
<< Глава 54 – ОДНЕ ДІЯННЯ ПРИРОДИ, А ІНАКШЕ – БЛАГОДАТІ
Глава 56 – ТРЕБА СЕБЕ ЗРІКАТИСЯ І НАСЛІДУВАТИ ІСУСА ХРИСТА У ХРЕСТІ-ТЕРПІННІ >>