Господь. Сину, тепер хочу спрямувати тебе дорогою миру і правдивої свободи.
Слуга. Роби, Господи, як кажеш, бо мило мені послухати те.
Господь. Сину, волій завжди мати менше, ніж більше. Гляди завжди нижчого місця для себе і такого, щоб усім підлягати.
Бажай постійно і молися за те, щоб воля Божа діялася з тобою у всій повноті. Отака людина увіходить у країну миру і спокою.
Слуга. Господи, та мова Твоя коротенька, але в ній міститься багато благословення. Мало в ній слів, але вона повна змісту і багата на плід.
А коли я зможу вірно її зберегти, то не повинно б так легко зчинятися в мені замішання.
Бо скільки разів відчував, що я чогось неспокійний і мені тяжко, і бачу, що я відступив від тієї науки.
Але Ти те все можеш і завжди любиш душевний поступ вперед, прибільши мені ще ласки, щоб я зміг виконати Твої слова й довершити своє спасіння.
Молитва проти злих гадок
Слуга. Господи, «Не віддалюйся, Боже, від мене, Боже мій поспішися ж на поміч мені!» (Пс. 71:12), бо різні думки зворушилися в мені, і великий страх тривожить душу.
Як мені тут перейти? Як пробитися крізь них?
Господь. Я буду йти поперед тебе і впокорю славних на землі (Іс. 45:2). Відчиню ворота в’язниці і виявлю тобі Мої найглибші тайни.
Слуга. Роби, Господи, як кажеш, а всі погані думки хай щезнуть з-перед лиця Твого.
Оце моя надія і єдина втіха, щоб прибігати до Тебе у кожній біді, на Тебе вповати, Тебе з глибини серця кликати і терпеливо чекати на Твою втіху.
Молитва за просвічення розуму
Слуга. Просвіти мене, мій добрий Ісусе, сяйвом душевного світла, вижени з кліток мого серця всю темноту. Здержи розтіч думок і здави напасливі спокуси.
Борися мужньо за мене і побори лютих зміїв, нехай завдяки Твоїй перемозі настане мир (Пс. 121:7) і Твоя хвала хай грімка залунає у святих палатах, цебто в чистій совісті.
Накажи вітрам і бурям, скажи морю: «Втихомирся!» – а зимному вітрові: «Не вій!» – і настане велика тиша.
«Пошли Своє світло та правду Свою» (Пс. 42,3), нехай світять над землею; бо то я, як та пуста і мертва земля, доки Ти не просвітиш мене.
Злий на мене Свою ласку з висот, зроси моє серце небесною росою, пусти струмені побожности, хай зрошують лице землі, щоб родила добрий і дорідний плід.
Підніми вгору мій ум, пригнічений тягарем моїх гріхів, і все моє бажання прикуй до неба, щоб я, закуштувавши солодощів небесного щастя, бридився думати про земні речі.
Візьми мене і забери геть від усякої проминаючої світової втіхи, бо ніяке створіння не може мого бажання вповні заспокоїти і мене втішити.
Прив’яжи мене до Себе нерозривним вузлом любови, бо Ти єдиний заспокоюєш серце, а без Тебе – все гидота.
<< Глава 22 – РОЗДУМУВАННЯ НАД РІЗНИМИ ДОБРОДІЙСТВАМИ БОЖИМИ