Слуга. Про що б я на свою втіху не подумав або ж побажав, того жду не тут, а в будучності.
Коли б тільки я один мав усі світові втіхи і міг користуватися всіма радощами, то певно, що вони не могли б довго потривати.
Тому-то, душе моя, не можеш мати ані повної втіхи, ані щирої радости, як тільки в Бога, Який убогих утішає, а покірних пригортає до Себе.
Почекай ще хвилинку, душе моя, зачекай на Божу обітницю і матимеш повну розкіш усього добра в небі.
Якщо ж нагально ганятимешся за тими дочасними дібрами, то втратиш вічні небесні радощі.
Благ дочасних уживай, але бажай вічних.
Ти не зможеш насититися ніяким дочасним добром, бо ти не сотворена для того, щоб його уживати.
Навіть коли б ти мала всі земні блага, то ще не змогла б стати ні щасливою, ні блаженною, бо лиш в Бозі, Який все створив, знаходиться твоє блаженство і щастя.
І то не таке, якого бажають і хвалять нерозумні приятелі світу, але те, якого ждуть праведні християни, якого не раз закоштовують уже наперед духовні і чисті серцем душі, що думками живуть у небі.
Марна і коротенька усяка людська втіха.
Та втіха блаженна і правдива, яку серцю дає сама правда.
Побожна людина всюди носить із собою свого утішителя Ісуса і так промовляє до Нього: «Будь при мені, Господи Ісусе, всюди і завжди!
Нехай стане для мене втіхою те, що я волію обійтися без усякої втіхи.
А коли б Твоєї втіхи не стало, Твоя воля і правдиве досвідчування хай стане мені за найбільшу втіху.
Бо Ти не будеш повсякчас гніватися, ані повік ворогувати» (Пс. 102:9).
<< Глава 15 – ЯК ТРЕБА ПОВОДИТИСЯ І МОЛИТИСЯ В КОЖНІЙ РЕЧІ, ЯКОЇ БАЖАЄМО