Книга Даниїла 6
Даниїл був мудрим і чесним у всьому, що робив. Незважаючи на те, що він все ще був невільником, він служив у царів Вавилону. Царям дуже подобалася його служба. Але деякі люди з царського двору через заздрість не злюбили Даниїла: їм не до вподоби була дуже велика довіра царів до Даниїла. Тож вони вирішили його занапастити.
Ці люди знали, що Даниїл тричі на день молиться до Бога. Тож вони пішли до царя і сказали: «Чому б тобі не видати новий закон, згідно з яким люди впродовж наступних тридцяти днів мають із проханнями звертатися лише до тебе? Таким чином люди зможуть виявити тобі як своєму цареві свою відданість». Цареві сподобалася така пропозиція. І він вирішив, що якщо хтось буде звертатися з проханнями до когось іншого, окрім нього, того кинуть у яму з левами.
Але Даниїл не припинив молитися, звертатися зі своїми проханнями до Бога, попри новий закон. Він пішов додому, увійшов до горішньої кімнати, де вікна були відчинені в бік Єрусалима. Тричі на день, як і раніше, він падав на коліна і молився, приносячи Богові шану і подяку. Недоброзичливі ж люди бачили це, бо вони за ним стежили. А впіймати Даниїла було дуже легко, адже він не припиняв звертатися у молитвах до Бога.
