«Хто йде вслід за Мною, не буде ходити у темряві», – каже Господь (Ів. 8:12). Це Христові слова. Вони заохочують нас до того, щоб ми наслідували Його життя і святі звичаї, якщо справді бажаємо просвітитися і очиститися від усякого засліплення серця.
Тому нашим найбільшим обов’язком хай буде міркування про життя Ісуса Христа.
Христова наука вища за всі науки святих; а хто матиме Його духа, той знайде хліб життя – манну, що в ньому ховається.
Але буває так, що люди, навіть часто слухаючи Євангеліє, замало ним переймаються; це свідчить про те, що вони не мають у собі Христового духа.
Хто ж хоче в усій повноті зрозуміти Христові слова, той хай старається у своєму житті вірно Його наслідувати.
Навіщо, здається, та велемудра розмова про Святу Тройцю, коли тобі бракує покори, і тому ти не будеш подобатися Святій Тройці?
По правді, велемудрі слова ще не роблять ані святим, ані праведним, але чесне життя робить милим Богові.
Волію радше відчувати розпач, ніж уміти сказати, що він означає.
Коли б ти знав усю Біблію і думки всіх мудреців напам’ять, навіщо б усе теє здалося без любови і благодаті Божої?
«Наймарніша марнота, марнота усе!» (Екл. 1:2), крім одного: Бога любити і Йому одному служити.
Найвища мудрість – погорджувати світом і таким чином прямувати до Царства Небесного.
Так, марнота єсть дивитися на проминаючі багатства і вповати на них.
Марнота – ганятися за почестями і пнутися вгору.
Марнота єсть давати волю бажанням тіла та жадати чогось такого, за що потім треба тяжко покутувати.
Марнота єсть бажати собі довгого віку, а мало дбати про те, щоб праведно жити.
Марнота єсть уважати тільки на теперішнє життя, а не добачати того, що має колись статися.
Марнота єсть любити те, що швидко проминає, а не квапитися туди, де чекає нас вічна радість.
Постійно пам’ятай приказку, що «не насититься баченням око, і не наповниться слуханням ухо…» (Екл. 1:8).
Тому старайся відірвати своє серце від речей видимих, а звертайся до невидимих дібр.
Бо ті люди, що піддаються своїм змислам, поганять свою совість і тратять ласку Божу.