34. Саул і Давид

1 Книга Самуїла 18-24

Минали роки. Давид, подорослішавши, очолив військо, з яким перемагав у багатьох битвах. Невдовзі люди говорили: «Він є кращим воїном, ніж Саул». Саул почав заздрити Давидові. Навіть почав таємно планувати, як його убити. Одного дня, коли вони разом обідали, Саул кинув свого списа в Давида.

Спис пролетів мимо, але Давид був змушений тікати геть від гніву Саула. Давид побіг у гори, а Саул разом з воїнам почав переслідувати його. Він хотів знайти й убити Давида.

Якось один із вояків Саула прийшов до пагорба, де Давид і його люди сховалися в глибокій печері, і знайшов їхній сховок. Саул з воїнами вирішили провести ніч при вході до цієї печери. Та коли Саулові воїни спали, Давид зі своїми людьми підкралися до них із глибини печери. Саул лежав на землі і міцно спав. Його спис лежав біля нього. Люди Давида сказали: «Дивись – чудова нагода вбити Саула і перебрати його провід». Але Давид не хотів убивати Саула. Він сказав: «Багато років тому Бог зробив Саула царем. Тому вбивати його – це неправильно». Натомість Давид відтяв мечем шматок плаща Саула і пішов геть, нікого не розбудивши.

Вранці Давид став на вершині пагорба і покликав Саула. В руках він тримав кусок Саулового плаща. «Бачиш, – говорив Давид, – я міг тебе вночі убити, але я цього не хотів робити. Я нічим тебе не образив, і ти не маєш чого мене боятися. Тож чому ти хочеш мене вбити?» Саул відповів: «Ти слушно кажеш, Давиде. Ти був добрим до мене і зберіг мені життя».

Так Саул зі своїми воїнами повернулися додому. Та в своєму серці, Саул все ще ненавидів Давида.

<< Давид і Голіаф

Мудрий цар Соломон >>