Подальші події в житті єврейського народу не потрапили в Біблію. У 63 році до Р. Х. Свята Земля була підкорена римським полководцем Помпеєм. З того часу Палестина з її чотирма областями була підпорядкована Риму і платила йому данину. Незабаром влада зосередилася в руках хитрого ідумеянина на ім’я Антіпатр, який зумів добитися довіри Риму. Від Антіпатра влада перейшла до його сина, жорстокого Ірода Великого, який у 37 році до Р. Х. оголосив себе “царем юдейським”. Він був першим царем, який називав себе юдейським, не будучи юдейського походження. За нього в невеликому місті Вифлеєм народився істинний Цар і Спаситель світу – Христос.
Так виконалося пророцтво патріарха Якова, що було сказане за дві тисячі років до Різдва Христового: “Не відійде скіпетр від Іуди і законодавець від стегон його, доки не прийде Примиритель, і Йому покірність народів” (Бут. 49:10).