П’ята Мойсеєва книга була названа в старозавітний час початковими словами Еле-гадебарим – “Це є слова”; у грецькій же Біблії називається за своїм змістом “Второзаконням”, оскільки коротко повторює низку старозавітних законів. Окрім того, ця книга доповнює новими подробицями події, про які розповідалося в попередніх книгах.
У першому розділі Второзаконня розповідається про те, як Мойсей почав роз’яснювати Закон Божий у землі Моавитській, по ту сторону Йордана, на рівнині навпроти Суфа, на відстані одинадцяти днів путі від Хорива, у перший день одинадцятого місяця на сороковий рік після виходу євреїв з Єгипту.
Оскільки наприкінці Мойсеєвого життя майже не залишилося в живих людей, які чули Закон Божий на Синаї, і в землю обітовану мало вступити вже нове покоління, яке народилося в пустелі, то Мойсей, піклуючись про збереження істинного богопоклоніння в ізраїльському народі, перед своєю смертю вирішив зібрати Закон Божий в окремій книзі. У цій книзі Мойсей обіцянками благ і погрозами покарань хотів як можна глибше зберегти в серцях нового ізраїльського покоління рішучість йти шляхом служіння Богові.
Книга Второзаконня містить коротке повторення історії мандрування євреїв від гори Синай до річки Йордану (Втор. 1-3 розділи). Далі міститься заклик до дотримання Закону Божого, підкріплюваний нагадуваннями про покарання відступників (Втор. 4-11). Потім йдуть детальніші повторення тих Божих законів, до дотримання яких Мойсей закликав Ізраїльський народ (Втор. 12-26). Наприкінці описуються останні розпорядження Мойсея для затвердження Закону Божого в Ізраїльському народі (Втор. 27-30), дається заповіт Мойсея і описується його кончина (Втор. 31-34).