«Христос під час шторму на морі Галилейському» (1633) – єдиний морський пейзаж пензля Рембрандта. На ньому художник зафіксував момент з євангельської історії:
«Одного дня увійшов Він у човен з учениками Своїми і сказав їм: переправимось на той бік озера». Вони відплили. І коли вони пливли, Ісус заснув. Раптом на озеро налетіла буря, човен стало заливати, і вони були в небезпеці. Учні підійшли до Ісуса і розбудили Його: «Наставнику! Наставнику, гинемо!» Він, прокинувшись, утихомирив вітер і бурхливі хвилі. Вони вщухли, і настало повне безвітря. «Де віра ваша?» – сказав учням Ісус. Учні, перелякані і здивовані, казали один одному: «Хто ж Цей, що й вітрам і воді наказує, і слухаються Його?» (Від Луки 8:22-25).
На полотні здивований Ісус спросоння не розуміє – у чому причина такої паніки? Учні ж реагують на кризову ситуацію кожен по-своєму. Хтось намагається утримати вітрило, яке зриває вітер. Хтось вчепився в снасті, боячись вивалитися за борт. Хтось волає про допомогу. Хтось у відчаї молиться. А інші вже і зовсім нічого не роблять, будучи охоплені жахом і почуттям безвиході.
Євангеліст Марко, описуючи цю подію, додає цікаву деталь: «І, вставши, Він заборонив вітрові і сказав морю: умовкни, перестань» (Від Марка 4:39). І море підкорилося негайно і беззаперечно – замовкло і угамувалося. Чого не скажеш про учнів. Вони, замість того, щоб заспокоїтися (адже поруч – Той, Хто усе тримає під Своїм контролем), тут же знайшли новий привід для страху і хвилювань!
Але є на картині Рембрандта деталь, яку помічаєш не відразу. На ній – не тринадцять чоловік, а чотирнадцять! Художник зобразив себе самого серед інших у тому човні. Це він дивиться глядачеві прямо в очі, однією рукою тримаючись за канат, а другою – схопившись за голову. У його погляді – німе питання: коли ж ми, нарешті, зрозуміємо, що якщо ми – з Ісусом, хвилюватися немає про що?
Великий голландець, богослов пензля і світла, запрошує кожного з нас уявити себе на цьому місці. Він як би закликає глядача згадати: у будь-яких знегодах, посеред найжорстокіших бур, з нами – Той, Хто обіцяв: «Мир залишаю вам, мир Мій даю вам; не так, як світ дає, Я даю вам. Нехай не тривожиться серце ваше і нехай не страхається» (Від Іоанна 14:27).
Отже – «Не турбуйтесь ні про що, але завжди в молитві та проханні з подякою відкривайте свої бажання перед Богом, і мир Божий, який перевищує всякий розум, збереже серця ваші й помисли ваші в Христі Ісусі» (Флп. 4:6-7).