Книга Буття 12-23
Авраам дуже любив Сару. Але їхнє щастя було огорнене сумом, бо в них не було дітей, а Сара вже була старшою жінкою. Однієї ночі Бог дав Авраамові нову обіцянку. Він сказав: «Аврааме, поглянь на небо! Ти можеш порахувати усі зірки на ньому? Я обіцяю тобі, що твоїх нащадків теж буде важко порахувати. І з твого роду народиться для світу хтось надзвичайний». У це важко було повірити, бо жінки в такому віці, як Сара, вже не можуть народжувати дітей. Однак Авраам повірив Богові.
Якось під час денної спеки він сидів біля свого намету. Підвівши очі, він побачив трьох чоловіків, що стояли біля нього. Авраам був великодушною людиною і поважав гостей. Тож він спитав трьох чоловіків: «Може, пообідаєте з нами?» Сара приготувала для гостей дуже смачний обід. І от коли усі разом сиділи й обідали, гості несподівано сказали Авраамові дещо дивне: «Наступного року, цієї самої пори, ти і твоя жінка Сара матимете сина».
Щойно тепер Авраам зрозумів, що ці чоловіки прийшли від Бога, і повірив у їхні слова. Але Сара не могла в це повірити. Вона голосно розсміялася і подумала собі: «Як це можливо? В моєму віці народити дитину?!» А Бог, коли почув, як сміялася Сара, сказав: «Чому вона сміється? Хіба для Бога є щось неможливе?»
Бог дотримав своєї обіцянки і через рік в Авраама і Сари народився син. Авраам назвав хлопчика Ісаак, що означає «сміх».
