…Не раз можемо почути вислів: «У кожного своя дорога». Тож на початку наших роздумів над стражданнями Ісуса на Хресній дорозі хочу запитати: «Чи насправді в людському житті існує лише одна дорога, чи є багато доріг?» Здається, можна, не роздумуючи, відповісти, що доріг багато. Однак я не те що хочу це заперечити, лише прагну запросити вас подивитись на цю справу трохи під іншим кутом зору: існує одна Божа дорога, яка розходиться безліччю людських доріг. Так! Дозвольмо Богові йти нашими дорогами. Йти моєю дорогою.
Дорога кожного, хоча щодня перетинається з дорогами інших людей, має вести нас до тієї єдиної правдивої дороги, котрою є Бог. До тієї зустрічі, на яку так чекаємо, – зустрічі з Воскреслим. Прямуючи своїм життєвим шляхом, маємо можливість переживати цю зустріч тут, на землі. Усе залежить від нашої відкритості на Боже Царство, яке вже є посеред нас.
Можна бачити дорогу, можна навіть знати правдивий напрям, але так і не зрушити з місця. Дуже важливо зробити зусилля – підвестися й рушити в путь. Будуть невдачі, падіння, але слід пам’ятати, що на цій дорозі ми ніколи не будемо самотні. Ісус пообіцяв учням: «Я не кину вас сиротами, Я прибуду до вас!» (Ів. 14:18). Вірний Своєму слову, Господь завжди поруч, навіть якщо нам не раз може здаватися, що ми залишились самі, що ми духовні сироти.
Заохочую також зараз відповісти на два запитання: чи потрібна комусь дорога, яка не веде до Бога? чи Хресна дорога Христа стала й нашою дорогою? Важко дати відповідь? Тоді в путь. У Хресну дорогу Христа нашими дорогами. І хоч це нелегка мандрівка, та «якщо Бог з нами, хто проти нас?»