Книга Буття 6-9
Коли дощ перестав падати, ковчег був на поверхні води майже півроку. Вода поволі відступала і тепер вже можна було знову побачити верхівки гір. Але всі долини і великі ліси були ще під водою. Одного дня ковчег осів на горі Арарат.
Ной відкрив вікно ковчега і випустив чорного крука. Однак той негайно повернувся, бо не знайшов сухої землі. Тоді Ной випустив голуба, щоб з’ясувати, чи зійшла вода з поверхні землі. Але голуб теж повернувся до ковчега, бо не знайшов суші. Ной ще почекав сім днів і тоді випустив голуба знову. Цього разу пташка повернулася, тримаючи в дзьобі зелену гілочку. Ной зрадів – десь вже є суха земля!
Минув тиждень, і Ной знову випустив голуба. Але тепер голуб не повернувся, і Ной зрозумів, що настав час виходити з ковчега. Тоді Бог сказав: «Можете покинути ковчег, потоп вже завершився». І Ной випустив усіх звірів. Вони зраділи, коли побачили новий світ, який на них чекав.
Ной збудував вівтар, аби поклонитися Богові і подякувати Йому за те, що Він зберіг його сім’ю і всіх тварин. А Бог тоді благословив Ноя і його синів і пообіцяв: «Ось погляньте на веселку, яку Я поклав у небі. Вона буде для вас знаком, що Я більше ніколи не зруйную світ потопом».
Все ж після потопу Ной і його сім’я трохи тривожилися, коли темніло небо і починався дощ. Але коли після дощу пробивалося сонце і на небі з’являлася яскрава барвиста веселка, вони згадували про обіцянку Бога.
<< Потоп
Висока вежа >>