Моя настанова добігає кінця. Ми говорили про те, що старість у шані в Господа. Про те, що християнин у літах не означає духовний пенсіонер. Він і в старості соковитий, свіжий і плідний.
Старцям Господь нагадав бути пильними, поважними і доброчесними. Зміцнювати здоров’я віри, любові і терпіння.
А старицям – також бути подібним святим людям. Не зводити наклеп і не поневолюватися вину. Учити і напоумляти молодих сестер, у першу чергу, особистим прикладом, бути богобоязливими християнками, вірними чоловікам і відповідальними мамами. Сказано усе, про що думав. Щиро сподіваюся, що цим нагадуванням буджу ваш розум до послуху Божим заповідям.
Від щирого серця бажаю вам, старці і стариці, ніколи не старіти вашою душею. Бажаю зберегти віру і передати її, не спотворюючи і не ушкоджуючи, новому поколінню, щоб і в ньому славилося Ім’я нашого Спасителя.
Поділюся сокровенною своєю мрією.
Мрію про те, щоб мої діти досягли більшого, ніж досяг я.
Молюся, щоб такою ж мрією і любов’ю сповнилося ваше серце. І тоді, приклавши усі старання і старанність, у вас вийде стать героями віри, яку хочеться наслідувати, і слідам віри яких ми слідуватимемо.