У постійній гонитві сьогодення важливе місце належить людському бажанню якнайбільше пізнавати і отримувати знань про людські набутки і відкриття. Це бажання було б закономірним, якби людина не поставила його мірилом мудрості; якби цей інтерес не зводився лише до дочасного використання здобутків і не звільняв людину від думки про душу, про вічне життя. У соціальній, культурній, науковій та інших сферах постійний прогрес не збагачує людину настільки, щоб вона чулася щасливою і радісною від життя, радше обтяжує і узалежнює її переоцінюванням вартостей.
Сучасна наукова база відкриває нам скриті в людині потаємні можливості, велич фізичної природи і перебіг фізіологічних процесів, заглиблює у сферу медицини, яка є, на думку багатьох, поважним джерелом звільнення від проблем і створення міражного комфорту. Науково-технічний прогрес, який на сьогодні досягла людина, провокує її вважати себе генієм, вершиною всього. Але наука ведучи людину лабіринтами пізнання, заглиблюючи в тайни Вселенної, забирає від неї стан миру і спокою.
Мало кому приходить на думку, що в науковому людському потенціалі скрита насамперед велич і творча дія Вседержителя, Його сила, через яку осягаємо Божий задум щодо місії людського буття і добробуту на землі, якою утверджуємося в постійному Божому Провидінні щодо нас. Та таке бачення доступне лише тій людині, яка свій початок, все життя і майбутнє бачить у Бозі, Творцеві всього видимого і невидимого. Тільки та людина, що встигає стежити за процесами людського розвитку в світлі Божих настанов, може провадити своє життя на прославу Бога, мудро оцінюючи горизонти часових досягнень як певного Божого плану в розвитку людського суспільства і старається в міру своїх можливостей тримати єдність із Творцем через приналежність до вибраного Божого люду, через спілкування з Богом і добрі діла щодо ближнього.
У Церкві Христовій, Божій інституції людина пізнає своє правдиве призначення, і усвідомлює, що відкритися в дусі Божого задуму вона може лише як суспільна одиниця. Для християн цю істину Христос відкриває такими словами: “Де двоє чи троє в ім’я Моє зібрані, – там Я серед них” (Мт. 18:20); “…що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, – це Мені ви вчинили”(Мт. 25:40). Власне Церква Христова – велетенський живий організм, що дбає Божою волею про єдність людей у Христі; вчить, що кожний член цього Таїнственного тіла покликаний до сповнення свого призначення і в такий спосіб живить організм для народження нових членів. Серцем цього організму є Христос і, підтримуючи з Ним єдність, людина успадковує вічне життя. У Церкві Христовій формується особистість, якій притаманно розрізняти добро і зло; яка в змозі давати критичну оцінку людським досягненням, які будують суспільство, або свідчать про його деградацію внаслідок цих досягнень.
“Служіть один одному, кожен тим даром, якого отримав, як доморядники всілякої Божої благодаті” (1Пет. 4:10) – ось формула, якою будується Містичне тіло живої церкви на землі, виражається стан радості, миру і спокою, якою стверджується людина, як член Божого Царства.
Найкращою ознакою, якою відчуваємо повноту єдності з Господом, є спілкування з Ним, тобто молитва. Розмові з Господом передує глибоке розважання над власною гідністю і правом у цій бесіді, оцінка власних думок і побажань, що визначають рівень нашої святості, бо лише прагнення святості дає нам право на гідний діалог.
У цій книжці читачеві пропонується відкласти клопоти сьогодення і подарувати власній душі поживу для зростання в чеснотах. У пропонованих проповідях-розважаннях відкривається велич людського духа і Господня нагорода для віруючої людини на противагу деградації і помноженню зла в людському суспільстві. Заохочується людину до високих духовних злетів і відповідальності за свій стан, запрошується бути присутньою перед лицем Господа в Його храмі, відтак причасницею Царства Божого на землі.
„Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою!”, – запрошує нас Христос. Не зволікаймо, приготуймося належним чином до зустрічі з Учителем, даними розважаннями поможімо собі збудуватися, щоб стати причасниками Царства Божого.
Знайдімо себе – і здивуємося своєму відкриттю.