ВСТУП

Про притчу

Не стався до притчі зневажливо. Подібно до того, як при світлі копійчаної свічки відшукується втрачений золотий або перлина, так за допомогою притчі пізнається істина.

***

“Окрім того, що Екклезіаст був мудрим, він ще повчав народ. Він усе вивчав, досліджував і багато притч склав”.

Рав Нахман учив: “До Соломона Тора, джерело мудрості та істини, мала для людей вигляд лабіринту з великою кількістю входів і виходів, в яких легко можна було заблукати. З’явився Соломон – і притча стала тим клубком ниток, за допомогою якого люди стали вільно ходити лабіринтами Тори”.

Рабі Ханіна казав: “Був глибокий колодязь з чудовою водою, якою довгий час ніхто не користувався, поки не знайшлася людина, яка, зв’язавши разом декілька мотузок, почала черпати воду з колодязя, а за нею й інші стали черпати і пити. Так і Соломон: оповідь за оповіддю, притча за притчею досяг найбільш сокровенних джерел знання”.

***

В одному місті повчали народ одночасно рабі Абагу і рав Хія бар (син) Аба. Рава Хію, який пояснював галаху (закон), незабаром усі покинули і зібралися навколо рабі Абагу, із захопленням слухаючи перекази і притчі. Покинутий слухачами рав Хія затужив. Бачачи це, рабі Абагу звернувся до нього з наступною притчею: “В одне місце прийшли два торговці: один продає коштовне каміння, другий – прості, але корисні предмети домашнього вжитку. Чи не природно, що в другого виявиться незрівнянно більше покупців, ніж у першого?”