Книга Діянь апостолів 24-28
Якраз після цього рішення здійнялася велика буря, і величезні хвилі почали вдарятися в борти. Корабля дуже розхитувало, й усі моряки боялися, що судно може потонути. Вони не могли вже керувати ним. Три дні минуло від того часу, як корабель потрапив у бурю і кожен на судні почав вже втрачати надію, що виживе й коли-небудь побачить землю знову.
Павло тоді звернувся до всіх і сказав: «Ви мали послухати мою пересторогу, але тепер не втрачайте надії. Бог сказав мені, що ми всі будемо врятовані і зійдемо на сушу. Я довіряю Богові».
Наступного ранку вже трохи випогодилося, і вітер став спокійнішим. Корабель почав слухатися стерна. Нарешті всі побачили землю, і капітан взяв курс до цього берега.
Та щойно вони підняли вітрила, корабель сів на мілину. Воїни порадилися і вже, було, вирішили вбити в’язнів. Проте згодом вони дали кожному останній шанс на порятунок: всі могли плисти до берега.
Хто не міг плисти, вибирався на уламках з корабля. І, як обіцяв Павлові Бог, усі 276 людей, що були на борту, добралися до берега й урятувалися.
Павло в Римі >>