Євангеліє від Марка 14:32-51
Після вечері Ісус та учні пішли у сад, що називався Гефсиманським. Ісус попросив Своїх учнів, щоб вони не спали, бо Він дуже хвилюється через те, що має статися. «Прошу вас, – казав Ісус, – будьте цієї ночі бадьорими і моліться зі Мною». Та втомлені учні дуже скоро поснули. Ісус, пішовши молитися в глибину саду, залишився сам.
У той час, коли Ісус молився в Гефсиманському саду, Юда попрямував до юдейських провідників і сказав їм, де зараз Учитель, щоб вони могли знайти й ув’язнити Його.
Ці провідники відрядили своїх воїнів, і Юда повів їх у сад. Він говорив: «З Ісусом будуть інші чоловіки і в темноті важко буде розрізнити, хто є хто. Тож я підійду до Нього і поцілую Його». Так воїни мали зрозуміти, кого саме їм арештовувати. Коли Юда разом з воїнами знайшли в саду Ісуса, зрадливий учень підійшов до свого Вчителя і поцілував Його в щоку. Тоді воїни схопили Ісуса.
Побачивши, що відбувається, Петро одразу витяг свого меча, щоб захистити Ісуса, і відтяв ним вухо одному з воїнів. Однак Ісус сказав: «Ні, Петре, не добре ти зробив, витягши меча». Тоді нагнувся, підняв із землі відтяте вухо, приклав його до голови воїна і зцілив його. Опісля воїни повели Ісуса з Гефсиманського саду.
