Вступ

Перша ж людина, що сповістила людям Ісуса, ясно дала зрозуміти: ця звістка адресована кожному. То був великий день – його іноді називають днем народження Церкви. Могутній вітер Духа Божого промайнув між учнями Ісуса і наповнив їх новою радістю і відчуттям Божої присутності та сили. Петро, старший з учнів, який лише кілька тижнів тому ридав, як дитина, через те, що збрехав і відрікся навіть від знайомства з Ісусом, тепер сміливо пояснював величезному натовпу: сталася подія, що змінила світ раз і назавжди. Те, що Бог зробив для нього, Петра, Він віднині починає робити для всього світу: нове життя, прощення, нова надія і сила з’являються, немов весняні квіти після довгої зими. Почалася нова епоха, в якій Бог Живий творитиме у світі нове, причому почне прямо зараз, з тих людей, які чують Петра. «Бо для вас ця обітниця, і для ваших дітей, і для всіх, що далеко знаходяться» (Дії 2:39). Вона не для якоїсь однієї групи людей, але для кожного.

Дуже швидко це стало дійсністю: юний рух поширився значною частиною тодішньої ойкумени. Також широко розходилися і охоче читалися тексти християнських авторів. Ці короткі твори не були призначені ні для релігійної, ні для інтелектуальної еліти. Із самого початку вони були написані для всіх.

Наших часів це стосується не менше. Звичайно, не можна відкидати того факту, що деякі люди уважно і глибоко вивчають історичні свідчення, значення слів у грецькому оригіналі (ранні християни писали грецькою мовою), нюанси у висловлюваннях різних авторів про Бога, Ісуса, світ і самих себе. Ця серія коментарів багато в чому заснована саме на таких дослідженнях. Проте орієнтуюся я тут на найширшу аудиторію, особливо на тих, хто зазвичай не читає наукові роботи з біблеїстики і не знає грецької мови. Саме такого читача я маю на увазі. От чому наприкінці книжки поміщений словник найнеобхідніших ключових понять. Всякий раз, як ви бачите в тексті незрозуміле слово, виділене жирним шрифтом, можете заглянути в кінець і прочитати пояснення.

До цієї книги увійшли чотири послання, написані апостолом Павлом у в’язниці: до Ефесян, до Филип’ян, до Колосян і до Филимона. Обставини, в яких опинився автор, надають посланням особливу гостроту; крім того, перед нами з’являється образ людини, що пережила безліч труднощів і знегод і при цьому зберегла свою віру і надію. Але ще більше вражає те, що саме Павло мав намір сказати юним церквам, і – у випадку з Филимоном – людині, що зіткнулася віч-на-віч з важким моральним вибором. Вже через тридцять років після смерті і воскресіння Христового Павло зобразив дивовижну, яскраву картину того, чого досяг Ісус, картину всеосяжного Божого задуму і Його дії на життя простих людей. Отже, перед нами – апостол Павло для всіх і кожного – тюремні послання!

Том Райт