Молитва людини, яка багато вистраждала

О, Господи, минуло чимало часу відтоді, як мені було завдано останнього удару. І перед тим їх було так багато…

Мені немає що втрачати. Або є небагато що. Може, до мене прийде спокій?

Я хочу, щоб він прийшов поволі, як сон.

О Господи, подай мені благодать ніколи нікому не набридати своїми проблемами.

Адже, по правді кажучи, хіба їм потрібні мої нещастя? Дозволь мені ніколи не обурюватися тим, що їх зовсім не зворушують мої страждання. Нічого дивного: як вони можуть це зрозуміти?

Дозволь мені не дивуватися, що досі (!), після всього, що я пережив, у світі є сонце і квіти. І дружні сім’ї, і нерозбиті подружжя, і щаслива любов. І діти, які живуть у цьому світі.

Не дай мені нав’язувати іншим свої біди.

О, Господи, не дай мені ворушити минуле і прагнути знову пережити ті важкі години…

Не дай надалі вглядатися десь глибоко в душі в ці дорогі серцю обличчя, втрачені посмішки і усе те давнє короткотривале щастя.

Не дай мені заглиблюватися в мої нещастя.

О Господи, захисти мене також від понурої радости відчаю. Не дай мені ніколи уподібнитися до шекспірівського старого змученого короля, який постійно захоплювався грозою і вітром, і всіма нещастями, які нависали над життям.

Мої страждання не повинні бути прославлені. Не дай мені вихвалятися своїми нещастями.

О Господи, учини мене спокійним і відстороненим від усього, проте не байдужим.

Дай мені бути щирим і добрим, загартованим стражданнями, готовим дати іншим те, чого я не мав.

Мені нічого не залишається. На що ще можу уповати? Та все ж я хотів би, щоб радість кожної людини знайшла відгомін у моєму умиротвореному серці.

Замість того, щоб страждати, нікому не приносячи користи, і ще більше поглиблювати горе, яке панує у світі, я б хотів, аби пролиті мною сльози врешті дозволили зрозуміти інших до глибини їхнього єства, там, де вони щирі й де чекають любови.

Я хотів би служити іншим своїм стражданням.

<< Молитва на дні втоми від воєн

І коли це все не розрадить >>