Євангеліє від Івана 11:1-44
Ісус часто навідувався до двох сестер – Марфи і Марії, які жили в місті Вифанія. У них був брат Лазар. Одного дня Лазар дуже захворів. Сестри послали до Ісуса, щоб повідомити Його про хворобу Лазаря. Вони думали, що Ісус прийде й оздоровить їхнього брата. Коли ж Ісус почув про те, що Його добрий приятель захворів, Він сказав щось дуже дивне: «Лазар не помре, він лише засне. Я прийду і розбуджу його, коли повернуся у Вифанію».
Минуло кілька днів, і Ісус прибув до Вифанії, але Лазар вже помер. Вже чотири дні, як його поклали у гріб. Коли Марфа почула, що іде Ісус, вона вийшла зустріти Його. «Господи, – промовила Марфа, – якби Ти був тут раніше, Лазар би не помер». Ісус же сказав: «Твій брат воскресне з мертвих. Скажи мені, де він похований?»
Ісуса привели до гробу Лазаря. Великий камінь загороджував вхід у гробницю. «Тут поховано його», – казали люди. Побачивши гріб Свого приятеля, Ісус заплакав. Він наказав відкотити великий камінь.
Коли гріб відчинили, Ісус голосно гукнув: «Лазарю, Лазарю, вийди сюди!» І мертвий Лазар вийшов з гробу. Його руки, ноги, стопи були обмотані білим полотном, а голова – білою хустиною. «Розв’яжіть його, – звелів Ісус, – нехай ходить». Усі, хто це бачив, були дуже здивовані, як Бог дав силу Ісусові воскресити Лазаря з мертвих.
Ісус і діти >>