Євангеліє від Луки 15:11-32
Ісус розповів історію про втрату і віднайдення. Жив на світі один багатий чоловік. Він мав двох дорослих синів. Молодший син вирішив покинути свого батька і його дім: хотів піти кудись далеко, де б міг проводити багато часу в радощах і розвагах.
Тож він сказав: «Батьку, ти обіцяв дати мені колись мою частину грошей. Дай мені їх зараз, і я піду жити собі деінде». Батько був добрим і дав йому гроші, які той мав успадкувати. Син взяв свою частку і подався в іншу країну, щоб жити так, як йому хотілося.
Спочатку в нього було багато друзів. Усі разом вони ходили на забави, і там хлопець витрачав свої гроші на всіх. Життя було простим і безтурботним. Та згодом гроші закінчилися. Коли друзі молодшого сина про це довідалися, то покинули його і пішли шукати інших приятелів. Вони залишили хлопця самого і нічим йому не допомогли.
Тоді блудний син знайшов огидну роботу – годувати свиней. Він був такий голодний, що хотів їсти корм, який давав свиням. Хлопець дуже сумував, адже втратив усе. Хотів, було, повернутися до свого батька, але боявся, бо засмутив його своїм відходом і витратив усі гроші. Та все ж одного дня син сказав собі: «Слуги, які працюють у мого батька, мають більше їжі, ніж я. Завтра ж піду додому і попрошу свого батька, щоб взяв мене до себе на роботу як слугу».
Тож блудний син пішов назад до батьківського дому. Коли вже наближався, побачив батька, який поспішав дорогою йому назустріч. Добрий батько ще відтоді, коли син пішов з дому, щодня виглядав його. Тепер, побачивши свого сина знову, він був дуже щасливий.
Він обійняв і поцілував сина. Той же сказав: «Тату, я витратив усі твої гроші і більше не заслуговую називатися твоїм сином. Але дозволь, я буду одним із твоїх слуг?» Батько відповів: «Ні, ти не можеш бути слугою. Ти – мій син і я такий радий, що ти знову вдома! Ми будемо святкувати: мій син пропав був, але тепер повернувся до мене знову!»
Люди, що були біля Ісуса дуже уважно слухали цю історію, адже вона розповідала про Бога. Бог у ній – добрий батько. Навіть тоді, коли ми чинимо погано і псуємо своє життя, ми можемо повернутися до Бога. Ми – Його діти, і Він завжди готовий прийняти нас, коли ми каємося – так, як це сталося з молодшим сином, який повернувся до свого батька.