КОЛИ ВІРУ СПІТКАЄ НЕВДАЧА
«Вірую, Господи, поможи недовірству моєму!» (Марка 9:24).
Цей крик людського серця засвідчує людську потребу – так само, як і тоді, коли промовлено його до Мене, поки Я був на землі. Він висловлює поступ душі.
Коли душа усвідомлює Мене та Мою силу і пізнає Мене як Помічника і Спасителя, та душа вірить у Мене чимраз більше і більше. Водночас вона більше, ніж доти, усвідомлює, як їй ще далеко до абсолютної віри в Мене.
«Вірю, поможи моєму невірству!» Поступ душі – зростання у вірі – а тоді прохання про більшу віру – а тоді благання здолати всяку невіру, всякий брак віри.
Цей заклик почуто. Ця молитва дістала відповідь. Більше віри і водночас більше сили бачити, де віри бракує.
Мої діти, прагніть іти цією дорогою, що на кожному своєму щаблі наближає вас до Мене.
«Стережіться, брати, щоб у комусь із вас не було злого серця невірства, що воно відступало б від Бога Живого!» (Послання до євреїв 3:12).