Про терпіння і мавпячі ігри

Є відомий благочестивий жарт: «Що відбувається, коли в ченця закінчується терпіння? Починається довготерпіння!». Насправді, довготерпіння – одна з найважливіших християнських чеснот, яка перераховується серед плодів Святого Духа: «Любов, радість, мир, довготерпіння, доброта, милосердя, віра, лагідність, стриманість» (Гал. 5:22,23). Проте в сучасному світському слововживанні «терпіння» носить, швидше, негативний відтінок. Чому? Розглянемо це детальніше.

Слово «терпіння» може описувати три речі: по-перше, готовність наполегливо працювати, коли це не приносить швидкої – матеріальної чи емоційної – винагороди. У цьому сенсі святий апостол Яків порівнює життя християнина з працею землероба: «Отже, браття, будьте довготерпеливі до пришестя Господа. Ось хлібороб чекає доброго плоду від землі і довго терпить задля нього, поки прийме дощ ранній і пізній. Терпіть же довго і ви, зміцніть серця ваші, бо пришестя Господа наближається» (Як. 5:7,8). Насправді, вирощування урожаю – довгий і виснажливо трудомісткий процес, який вимагає бачити перспективу, – принаймні, на рік.

По-друге, терпіння – це здатність твердо дотримуватися віри в Бога і зберігання Його заповідей перед лицем ворожості або переслідувань. «Видасть же брат брата на смерть і батько сина; і повстануть діти на батьків і уб’ють їх; і будуть вас ненавидіти всі за ім’я Моє; а хто витерпить до кінця, той спасенний буде» (Мф. 10:21,22).

По-третє, терпіння – це здатність благодушно, не гніваючись і не дратуючись, переносити прикрощі з боку інших людей. «З усякою смиренномудрістю й лагідністю та довготерпінням, терплячи один одного з любов’ю, прагнучи зберігати єдність духу в союзі миру» (Еф. 4:2,3).

Терпляча людина наполегливо робить свою роботу і тримається того, чого вирішила триматися, незважаючи на весь тиск, який на неї чиниться як ззовні, – з боку людей, які її переслідують, ображають, провокують або спокушають, – так і зсередини – з боку її власної ліні, смутку, гніву чи страху.

Терпіння припускає, що в людини є якась справа, яку вона вважає важливою, і яку вона попри все має намір здійснювати. Святий апостол Павло проявляв якнайглибше терпіння (у всіх трьох аспектах), бо усвідомлював, що йому доручена найважливіша справа на світі: «Але я ні на що не зважаю і не дорожу своїм життям, тільки б з радістю завершити мою діяльність і служіння, що я прийняв від Господа Ісуса: проповідувати Євангеліє благодаті Божої» (Діян. 20:24).

Але в наші дні слово «терпіння» звучить швидше погано. «Терпіла» – зневажливе іменування людини, яка через необережність або слабкість стала жертвою злочинців. «Потерпіти» можна тільки поразку, і взагалі «терпіти» – доля слабких і тих, хто програв. «Я не маю наміру цього терпіти!» – слова людини рішучої, здатної за себе постояти. «Не потерплю!» – яка ще до того ж має владу. «Нетерпіння» – не вада, а щаслива особиста риса людини, яка здатна натиснути, змусити і взагалі досягнути свого. Чому це так?

Пропащий світ – це жорстко конкурентний світ, що нагадує зграю мавп, в якій завжди є альфа-самець, який отримує все, бета, який отримує об’їдки після альфа-самця, гамма, який отримує об’їдки після бети, і т. д. У будь-якій мавпячій зграї нижчестоящі уважно дивляться на тих, хто вищий – чи не ослабнуть вони? Чи не вийде скинути їх на щабель нижче, щоб посісти їх місце? У грі, яка переслідує дві мети, – «не бути скинутим», і «скинути іншого», важливо показувати якості, зворотні терпінню, – гнів, запальність, готовність до насильства. Причому вже в тварин ми бачимо, що до прямого насильства не завжди доходить – тварини рішуче показують зуби, загрозливо гарчать, роблять страхаючі жести з розрахунку на те, що супротивник злякається і поступиться.

На жаль, люди у світі часто – не завжди, не узагальнюватимемо, але часто – поводяться як у зграї мавп. При суперечках в Інтернеті дуже часто людям важливо не переконати в чомусь опонента – начебто він був розумною людиною, здатною сприймати аргументи, а саме показати зуби і кігті, заричати, побити себе кулаками в груди і взагалі виявити гнів і лють, щоб заявити «Я тут альфа-самець! Не потерплю!»

Звичайно, така поведінка дуже безглузда. Якщо ви хочете, щоб ваш опонент змінив свій погляд, Вам потрібно говорити з ним терпляче і з повагою. Проте віртуальна зухвалість є майже загальною. На жаль, навіть і в середовищі віруючих. Людина хоче бути віруючим альфа-самцем – гнівним, лютим, демонстративно готовим до насильства. І, звичайно, у принципі нездатним прийняти чиюсь критику і виправити свою поведінку – адже це означало б поставити себе в ієрархії на щабель нижче. Але Християнство взагалі означає повний розрив з цими мавпячими іграми.

Вірний бачить у ближніх не конкурентів за місце в мавпячій ієрархії – він взагалі бачить у ближніх не безволосих мавп, а людей, створених за образом Божим. У нього є справа, яка не залишає часу і сил для участі в мавпячих іграх, – служити Богові, свідчити про Нього і сприяти спасінню інших. Зокрема, сприяти вибудовуванню таких міжлюдських стосунків, які відбивали б любов, довіру і визнання один в одному образу Божого. Це нелегка і часто невдячна праця, коли здається, що терпіння скоро кінчиться. От тут і знадобиться один з плодів Святого Духа – довготерпіння.

Попередній запис

Чому християнин покликаний терпіти до смерті

Четвертий з плодів Святого Духа, згаданий у Посланні апостола Павла до Галатів (Гал. 5:22) – це довготерпіння. Словник перекладає відповідне ... Читати далі

Наступний запис

Чому не варто бити ближніх «проміж очей»

П'ятим у перерахуванні плодів Святого Духа у Посланні до Галатів йде доброта. Під цим словом треба також розуміти доброзичливість, бажання ... Читати далі