«Не любіть світу, ні того, що в світі: хто любить світ, у тому немає любові Отчої» (1Ін. 2:15), – проте більшість людей все рівно продовжує любити світ і все… хоча цілком можливо, що не все, що в ньому. Що не можна любити все, що коїться у світі, це зрозуміло, адже «весь світ лежить у злі» (1Ін. 5:19). Але що ми з усім цим можемо вдіяти?
Цим запитанням задавався багато хто, проте для більшості людей воно залишалося без відповіді, вони змирялися з цим, адже не бачили жодної альтернативи. Хоча, насправді, альтернатива є, її пропонує Господь: «Мир залишаю вам, мир Мій даю вам; не так, як світ дає, Я даю вам» (Ін. 14:27).
Але те, що пропонує Господь, зазвичай людям мало цікаве, адже більшості передусім потрібне матеріальне, при чому все, й бажано відразу, а Господь пропонує часто зовсім не те, що воліють отримати люди. Те, на що вони, принаймні до часу, не звертають уваги або ж вважають само собою зрозумілим. От наприклад, коли люди починають цінувати здоров’я? – Правильно, коли взагалі втрачають його, або ж, принаймні, коли якась хвороба дає про себе знати. А коли люди починають цінувати мир у родині, у країні? – Знову ж таки, коли стаються ворожнечі в родинному колі або ж коли приходить війна у твій дім… Напевно, далі продовжувати не варто. А краще подякувати Богу за те, що ми маємо і саме ця вдячність відкриє нам розуміння того миру, який дає нам Господь.
«Нехай не тривожиться серце ваше і нехай не страхається» (Ін. 14:27), – а тривожитися і страхатися є чому, варто оглянутися навколо себе, чи на мить усвідомити на якій тоненькій волосині тримається наш добробут і все наше життя. І зрозумівши це, як тут не подякувати Богові за те, що ця волосина, ця павутинка попри все тримає нас.
Для когось ці роздуми здадуться безглуздими, і в певній мірі ці люди можуть бути по-своєму правими, адже в стосунках з Господом людина не може бути впевнена, що добре знає Його, а якщо вона все таки переконана в цьому, то незабаром пересвідчиться, що глибоко помилялася. Пам’ятаєте: «Тому, хто думає, що він стоїть, нехай бережеться, щоб не впасти» (1Кор. 10:12)? – Адже це сказано і про тих, хто ніби вважає, що знає Бога. І ця непевність багатьох відлякує від Бога.
Проте і світ не певний, він просто обманює нас своєю уявною певністю: він ніби дає (чи може дати) те, що можна побачити, відчути на дотик, на смак; проте «світ минає» (1Ін. 2:17) і все те, що ми вважали певним перетворюється на порох або ж просто зникає, а якщо і не зникає, то засвідчує, що ми помилялися, сподіваючись на нього або ж навіть бачачи в ньому сенс свого життя.
З Богом все ж навпаки: ми не можемо бути впевнені в тому, що Він обов’язково дасть нам те, що ми просимо, проте можемо бути певні, що те, що Він нам дасть, обов’язково принесе користь. Проте це можливо лише в тому випадку, якщо ми будемо готові прийняте те, що Він нам дає, якщо ми готові повторити за Ісусом: «Нехай буде воля Твоя» (Мф. 26:42). Тільки лише за цієї умови все, що посилає нам Господь, принесе нам користь, лише в цьому випадку на нас виконаються наступні біблійні слова: «До того знаємо, що тим, які люблять Бога, покликаним з Його волі, усе сприяє для добра» (Рим. 8:28).
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Мир Господній
Ваш коментар: