Симон (названий Петром) зустрічає Ісуса

Під останніми променями місяця човен повільно повертався до берега. Сьогодні, як і в решту днів, боротьба за виживання посеред моря скінчилася. Симон, рибалка, міг витягнути сіті і дати лад човну, перш ніж причалити до берега. Також і його товариші, коли все йшло до кінця, були спокійніші, бачачи на березі запалені вогні тих, хто чекав їх в променях світанку. Вони розмовляли потрохи про все, але в ті часи всі теми розмов неминуче поверталися до Чоловіка, про якого казали, що Він творить чуда.

«Здається, Він є тут, у Галилеї!». «Кажуть, що Його бачили у Капернаумі кілька днів тому, але потім одного ранку Він знову зник». «Не зник, а сказав, що має проголошувати Царство Боже також і іншим містам, а потім відійшов на пустелю; можливо, готується до подорожі в іншу місцевість». «Кажуть, Він має владу і над демонами, говорить з ними, і вони Його бояться». «І я також чув, як говорили про оздоровлення біснуватого: юрба була так вражена, що, вважаючи, ніби Він володіє магічною силою, попросили піти з їхньої околиці». Це та інше говорили про Ісуса з Назарету, поки човен розгинав хвилі своїм носом, що був спрямований у бік села, яке щораз ставало ближче.

– А ти, хто бачив Його зблизька, що про це скажеш? – спитав несподівано Симона його брат Андрій.

Ще кілька днів тому його вже хтось питав про це. Але тоді Симон вчинив грубо, і відповів, що треба менше говорити, а натомість взятися ретельно до праці, яку необхідно закінчити. Було очевидно, що ця тема його турбувала. На запитання свого брата він не відповів, а продовжував дивитися у бік піщаного берега. Потім, наче прокинувшись із далеких думок, сказав:

– Дивно, мені здається, що, як на ранок, там забагато руху. Витягуймо сіті, коли причалимо, маємо бути уважні!

– А ти, що думаєш про цього Ісуса? – знову спитав його брат Андрій, доки той поруч складав упійману рибу. Симон подивився на нього очима того, хто сам прагне знайти відповідь, але не може. У його погляді читалася тривога, що Ісус, того дня, коли Симон Його бачив, залишив його.

І справді, одного ранку, повернувшись з рибалки, він залишив свого брата Андрія завершити всі справи і привести до ладу човен, а сам попрямував до сусіднього села, де знав, що там навчав Ісус, і, можливо, вчинив якесь чудо, як про Нього говорили. Коли сонце було вже високо в небі, він опинився серед натовпу людей, які кричали і штовхалися з усіх боків, аби доторкнутися до Ісуса. Петро прокладав собі шлях своїми сильними плечима рибалки, доки не побачив Його, коли той заспокоював жінку, що страждала від тяжкої втрати, поклавши їй руку на голову. Він на мить подивився на Ісуса, доки той посміхався до якихось дітей, що смикали Його за туніку. Саме в цю мить їхні погляди зустрілися. Пара проникливих очей зосередились на ньому, зворушивши його душу, захитавши його самовпевненість, вгадавши його глибоке бажання пізнати таємниці життя, яке народжувалося і вмирало серед зоряного нічного неба, вразивши його глибоким трепетом і посміхнувшись йому. Усе в одну мить. Потім Ісус продовжив гратися з дітьми, яких приваблювала Його довга туніка. Симон був приголомшений. Звиклий боротися з хвилями, він не уникав цієї боротьби поглядів. Але тепер він відчував себе розбитим, ніби його захопила хвиля, неочікувана для нього, та, якої не міг уникнути. Якусь мить він залишався стояти нерухомо, далі натовп відтіснив його вбік. Він не опирався, дозволив юрбі нести його, поки не опинився на краю села. Потім Симон змусив себе опанувати власні думки, як це часто він робив з кермом свого човна, коли море, здавалося, хотіло віднести його далеко – відкривати інші світи та інші таємниці.

Коли Андрій ще раз його запитав, Симон усе ще думав про цю зустріч. Ніби й зараз він повстав проти сили того погляду, який його полонив, потряс ним, як лише море вміє це робити, коли протягом кількох днів кидає у незбагненному гніві човнами.

– Ісус, усі лиш говорять про цього Ісуса, усіх вразила ця епідемія. Так, я бачив Його, і Він є людиною, як і всі інші. Сміється, розмовляє, ходить, як усі ви. І знаєте, що я вам кажу?.. Ісус не допоможе вам заробити вашу денну платню, тому поспішайте закінчити роботу, перш ніж причалимо до берега.

Коли Симон не був у доброму гуморі, його краще не чіпати. Це розуміла навіть риба, яка, безжально кинута в кошики, чекала свого кінця. Було очевидно, Симона щось турбувало. І це «щось» було там, на березі, куди він дивився з щораз більшою тривогою. Тільки очі зраджували його, світилися яскравим світлом, знаком прагнення чимшвидше дістатися берега, щоб продовжити розмову, перервану кілька днів тому у селі.

Ніхто вже не промовив жодного слова, аж доки човен не причалив. На піщаному березі кілька купців, що вже прокинулися, та ще якісь люди сиділи біля багаття. Поруч з ними сидів Чоловік, Якого Симон легко впізнав ще коли вони пливли озером. Причаливши, Симон уперто не хотів дивитися в бік полум’я, а взявся вивантажувати рибу з більшою, ніж зазвичай, ревністю. Жоден з тих, хто сидів біля багаття, не ворухнулися, натомість хтось запросив новоприбулих рибалок сісти поруч.

– Тут є той Ісус, про Якого ми говорили, – шепнув Андрій своєму братові.

– І що з того? – грубо відповів Симон.

– Ми на хвилю присядемо і вип’ємо чогось гарячого, а про човен подбаємо пізніше, – продовжив Андрій, і підійшов до вогню.

– А він не підійде посидіти з нами? – запитав Ісус у рибалки, показуючи на Симона. – Ви ловили рибу всю ніч і він мав би бути втомленим!

Немов приваблений непереборною силою, Симон повернувся до вогню саме тоді, коли Ісус дивився в його бік. Їхні погляди зустрілися, вони дивилися один на одного якусь мить, але цього було досить, щоб вразити Симона ще більше.

Ісус продовжив:

– Прийде новий світ, царство, де кожен зможе відчувати себе Божим сином, де бідні будуть одним цілим з багатими, де ненависть і насильство будуть горіти у вогні любови. Там більше не буде чужинців чи рабів, тому що “одною” буде земля, де істинний Бог, Бог отців наших, поверне справедливість людям доброї волі.

– Послухай, незнайомцю, Ти впевнений, що за ці ідеї хтось рано чи пізно не донесе на Тебе первосвященикам і Тебе не схоплять? – Це був голос Симона, який, наблизившись, прийняв виклик вступити у гру з власним життям.

– Якщо Я сказав щось неправильно, то покажи Мені.

– Ти говориш про Бога, але ми не знаємо, чи Ти вчився в Єрусалимі, як усі вчителі закону. Як ми можемо знати, що речі, про які Ти говориш, є правдивими?

– Ви самі можете судити, чи те, що Я кажу, є помилковим, чи Мої слова є словами самого Отця нашого небесного.

– Може, Ти пророк? – спитав Андрій.

– Я є тим, що говорю і що роблю. Ви бачили, як каліки ходять, глухі чують, сліпі прозрівають. Мої слова дають розраду і надію, і любов, яка, кажу вам, поведе вас у повий світ.

– Можливо, іншим разом ми знайдемо час, щоб Тебе послухати, та тепер нам треба закінчити нашу роботу, – перебив Його Симон, безнадійно намагаючись захиститися від хвилі, яка вже встигла накотитися на нього і його захопити.

– Для Мого царства мені потрібен хтось, хто може промовляти до інших, і хто продовжуватиме Мою працю, коли Мене вже не стане. Ти будеш першим серед них, – сказав Ісус, дивлячись Симону прямо в очі, власне туди, де, на думку древніх, був вхід до душі.

Симон-рибалка міцно зціпив щелепи, стиснув кулаки, намагаючись не загубитися серед хвиль, які зараз накочувалися на нього з усіх боків його єства, і, нарешті, щось усередині нього заспокоїлось: він знайшов відповідь, яку шукав усе життя.

Уже спокійнішим голосом він запитав:

– Але чого саме я?

– Тому, що ти звик ганятися за рибою, доки її не впіймаєш і не попровадиш своїх співпрацівників так, щоб вони повернулися на берег живі і здорові, – відповів Ісус.

– Я лише намагаюся якнайкраще робити свою роботу, так, як навчив мене мій батько.

– Ти робиш щось більше, ти вчиш поваги до моря, щоб воно ніколи не було скупим для ваших сітей. І у повазі до моря ти навчаєш любови до життя.

– Я не роблю нічого більшого від того, що мушу. Намагаюся заслужити довіру моїх людей, читаючи знаки, які нам посилає море.

– Тепер і інші мають потребу покластися на когось, хто повів би їх вірним шляхом. І ти вмієш розуміти знаки людського серця, бо лише ти, єдиний з усіх людей у селі, де ми зустрілися, не боявся подивитися Мені у вічі. Коли Я повернуся до Мого Отця, ти залишишся свідчити про те, що пережив.

Симон якусь хвилю намагався глибоко дихати, як це траплялося на морі, коли необхідно було швидко приймати важливе рішення. Але перед поглядом Ісуса його легені не були достатньо місткими і не могли вмістити стільки повітря, щоб сказати «так». Він зволікав із відповіддю.

– Моє життя проходить посеред моря! Там я народився і там помру в один прекрасний день, якщо Бог Авраама зволить мені це дати.

– Бог любить Своїх дітей і, як каже пророк, спрямовує їхні стопи, щоб вони не спіткнутися на стежці. Бог буде поруч тебе, аж до дня, коли покличе тебе до Себе у Його славу. Але доти необхідно, щоб ти був світлом і втіхою усіх, хто шукає Бога, так, щоб ніколи не забракло надії.

Симон мовчав, відчував, що море заспокоїлось: він був готовий до нової подорожі. Дивлячись на Ісуса, сказав:

– Що я маю робити?

– Я навчу тебе, яка дорога веде до Бога, Який і сам є дорогою, правдою і життям кожної живої істоти, і разом з тобою Я навчу цього інших твоїх товаришів. А тепер не бійся, повертайся до свого човна. Коли будеш готовий – знаєш, де Мене шукати. І з цієї хвилини твоє ім’я вже не буде Симон, відтепер ти зватимешся Петром (скелею), і на тобі Я засную Мою Церкву. А тепер прийшов час відійти Мені в іншу місцевість, аби голосити, що спасіння вже прийшло у цей світ.

– Ні, зачекай, поговорити ще з нами, – сказали хором рибалки, що сиділи навколо вогню. Але Ісус уже підвівся, щоб продовжити Свій шлях до іншого села Галілеї.

Петро дивився Йому вслід. А згодом, принаймні ще на цей день, знову став… Симоном: «Нумо, ще є робота, яка чекає нас на човні, і сонце вже високо».

Попередній запис

Весілля в Кані

Весілля в Кані, Бартоломео Мурільйо Куди б Він не мандрував, Його завжди оточувало багато людей, які ... Читати далі

Наступний запис

Ісусова манера говорити

Усі служби вже завершилися і двері храму були зачинені. Але люди, замість того, щоб розійтися, зібралися на сусідній площі. Ходили ... Читати далі