Народився Месія і перебуває між нами

Ця була звичайна субота, подібна до всіх інших. Жодного особливого святкування.

Однак у той день в синагозі Назарету панувала небуденна атмосфера. Рабин з тривогою чекав, коли почнеться читання священних текстів. Люди, яких прийшло більше, ніж зазвичай, скупчилися у невеликій центральній залі. Пройшла чутка, що в селі перебуває Ісус. Його бачили в будинку Його батька, теслі, й усі були впевнені, що Він, як єврей, дотримуючись Божого Закону, мав відвідати синагогу. Вони з цікавістю очікували, що Він повторить те, що зробив і в інших селах. Остання новина прийшла з Капернауму: після читання священного тексту Він почав говорити, не поступаючись рабину, який не зміг вчинити нічого кращого, як вигнати Його з синагоги під тим приводом, що Він, Ісус, не мав дозволу від первосвящеників говорити про Закон Божий. Натовп був поділений на дві групи: тих, хто підтримував рабина, вірного традиціям, і тих, хто, натомість, бачив у словах Ісуса заклик повстати проти пасивного смирення і покірности. Там також почалися заворушення, доки не прийшов загін римських вояків і не відновив порядок. Тепер і тут, у Його рідному селі, люди очікували, що щось станеться, не стільки тому, що вони хотіли за щось боротися, скільки через те, що тут ніколи нічого нового не відбулося.

Того дня було зачитано уривок з пророка Ісаї: «І ти, Юдо, вже не будеш найменшим племенем Ізраїлевим; від тебе народиться Месія, який прийде звільнити людей від їх рабства».

Рабин згорнув сувій, віддав його служителю і почав говорити:

«Одного дня Бог звільнить нас від всіх рабських пут. Ми вже не будемо в’язнями ворожих армій і зірка Давида засяє високо в небесах. Бог Ізраїля буде єдиним Богом, і ми, Його обраний народ, прославимо Його по всій землі. Прийде Месія, щоб спасти нас, і настане день, коли темряву буде подолано. Але до тих пір ми маємо пильнувати себе, сповнювати закони, які Ягве дав Мойсею і нашим батькам».

Рабин продовжував говорити. Але не було нікого, хто б уважно його слухав. Загальна увага була прикута до кутка синагоги, де сидів Ісус зі Своєю родиною. Лиш Його, єдиного, глибоко вразили слова рабина. Він не відчував поглядів, спрямованих на Нього. Він знав, що цікавий людям, таке вже траплялося в інших синагогах, і дозволяв їм це робити. Ісус слухав слова, які так приваблювали Його: прийде Месія, спаситель, який виведе нас з нашого рабства… Він, звісно, знав цей уривок, розумів його зміст, і з дитинства, як і всі євреї, очікував дня слави. Але тепер ці слова бриніли в Його вухах сильніше, ніж звичайно, відкликалися всередині, в Його душі, і наростали відлунням, походження якого Він знав.

Коли рабин закінчив говорити і віддав подяку Богові, він запитав, як зазвичай, чи хтось із чоловіків має бажання говорити (жінкам це не дозволялося). Інстинктивно всі повернули голови в бік, де сидів Ісус. Навіть рабин був упевнений у тому, що мав передати слово саме Йому, і вже готувався до дискусії щодо прочитаного фрагменту священного Писання. Але Ісус, здавалося, був відсутній, поглинений якимись своїми роздумами і не мав наміру підніматися. Відлуння цих слів стукало у Його скронях: «Прийде Месія, щоб звільнити нас від рабства…». Мати злегка штовхнула Його: «Ісусе, люди очікують, що Ти говоритимеш, як це робив в інших синагогах».

Ісус з легкою посмішкою кивнув на знак згоди і підійшов до катедри.

– Ви щойно чули, що прийде Божий обранець, аби звільнити народ Ізраїля. Ось Я вам кажу, що сьогодні настав цей довгоочікуваний день: Месія, Спаситель, на якого чекали народи, є серед вас.

Його відразу ж перервав рабин:

– Ні, Ісусе, Ти не можеш цього казати, бо ніхто не знає ні дня, ні години. Навіть пророки не знали, коли це має статися.

– Це, власне, і є той день, Я це кажу вам. Серед вас народився Той, хто принесе спасіння усьому світу.

Рабин знову встав:

– Мені шкода, що мушу перервати, але Ти не можеш так говорити. Люди чекають, що Ти коментуватимеш прочитаний текст, а не підмінятимеш Собою владу Бога, Який ніколи не відкривав часу, коли прийде Месія.

– Але Я говорю власне тією владою, яку Мені дав Мій Отець.

Люди були спантеличені, але рабин не відступав:

– Твого батька ми знаємо, Твоя сім’я живе серед нас, і навіть Ти виріс серед нас. Якщо Ти не вчився у Єрусалимській школі, де вивчають Святе Письмо, то звідки знаєш те, чого навіть пророки і всі рабини ніколи не знали?

– Я вже сказав вам, Я дізнався від Отця, і вам кажу, що Месія прийшов і вже є серед вас.

З натовпу піднявся голос:

– Якщо Твій батько тесля, то як він міг навчити Тебе Писанню краще, ніж рабин?

– Якщо б ви уважно слухали те, що кажуть ці сувої, то також мали б Отця, Який навчав би вас того, чого ви не знаєте. Від батька, якого ви знаєте, Я навчився жити в цьому світі, навчився того, що навіть від звичайного шматка дерева можна чогось навчитися. Але Я говорю про Отця нашого Небесного; від Нього Я дізнався, що прийшов час спасіння.

У синагозі здійнявся шум, було чути тихий сміх. Рабин закликав натовп до гідної поведінки і потім знову звернувся до Ісуса.

– Ти, звісно, усвідомлюєш, який вплив мають Твої слова на цих людей. Я ще раз прошу Тебе говорити про текст із пророка Ісаї шанобливо, інакше я буду змушений забрати Тобі слово.

– Але це, власне, Я і роблю. Я вам кажу, що сьогодні збувається все, чого навчали пророки. Будь-хто може знати хвилину, коли прийде Бог. Усе, що необхідно, – це лише чесне і щире серце, яке має бажання дізнатися, де є справедливість і свобода. Не треба навчатися в Єрусалимі, аби знати, що є справедливим, а що ні. Кожного разу, коли ваше “істинне” сумління вам каже, що ви зробили добре, Бог знову народжується посеред вас, звільняючи вас від рабства зла.

Ісус не мав змоги продовжити свою промову, тому що в синагозі відбувалося власне те, чого боявся рабин. Ті, які не зносили єрусалимської влади, стали говорити, що, справді, немає жодної необхідности у навчанні первосвящеників і що їм досить їхнього рабина, аби пояснити Письмо і забезпечити дотримання законів Завіту, який Бог уклав зі Своїм народом. Ісус хотів сказати, що Він не це мав на увазі. Але тут виступила фракція прихильників Єрусалиму, обізвавши супротивників революціонерами. Мало того, вони вимагали донести на Ісуса владі, як на проводиря і підбурювача людей. Йосиф, Його батько, бачачи, що відбувається, підійшов до Нього і попросив піти з синагоги і повернутися додому. Задля безпеки він попросив супроводжувати їх декого із друзів і підштовхнув Ісуса до виходу. Коли вони прямували в село, де мешкав хтось із родичів, щоб дати Ісусові змогу спокійно відпочити, здалеку побачили римських вояків, які йшли наводити порядок у синагозі.

«Такими вже вони є, – думав Ісус. – Я говорив про Месію і Спасителя, який принесе мир і справедливість у їхні серця, а вони відразу подумали про Єрусалим, про те, кому мало б належати право керувати їхнім життям. Буде важко пояснити цим людям, що Месія народився і прийшов для того, аби принести справжнє спасіння Боже».

Наступної суботи Він спробує в іншій синагозі; може, там вдасться пояснити краще, ніж у рідному селі.

«Зрештою, – подумав Він, – жодного пророка не приймали добре там, де він народився».

Попередній запис

Хрещення в ріці Йордані

І цього ранку ріка Йордан також спокійно текла собі в море. На її берегах вже зібрався натовп, що прийшов сюди ... Читати далі

Наступний запис

Весілля в Кані

Весілля в Кані, Бартоломео Мурільйо Куди б Він не мандрував, Його завжди оточувало багато людей, які ... Читати далі