Хрещення в ріці Йордані

І цього ранку ріка Йордан також спокійно текла собі в море. На її берегах вже зібрався натовп, що прийшов сюди напередодні. Чи, може, він звідти нікуди і не йшов, немовби очікуючи чогось грандіозного. Або, можливо, тому, що стояти там – це ніби перебувати в театрі. Іван Хреститель, доки хрестив у ріці, знаходив слова для всіх: бідних, багатих, калік, здорових… Часом говорив про Месію, який уже мав бути серед них, і ось настав час, щоб Він явив Себе. Багато хто слухав його тільки заради задоволення почути обнадійливі слова, не розуміючи до кінця їхнього значення; а ті декілька, що розуміли, приписували його видіння довгому посту, який він відбув у пустелі. І все ж його слова мали силу, яка огортала і тривожила, аж до того, що спонукала до розкаяння у гріхах. А ці очі! Ті, хто вже приступав до хрещення, розповідали, що коли він набирав своїми руками воду, аби вилити її як очищаюче джерело на голову кожного, то дивився прямо в глибини їхнього сумління, ніби допитувався, чи покаяння було щирим. Очі, від яких було важко втекти! Натовп, що спостерігав з берега, знав це й очікував на ці поєдинки сумління, подібно, як у театрі чекають на героя, що переможе тирана і відновить справедливість. Але ніхто з тих, що охрестилися, не думав про це, бо знав, що неможливо опиратися чарам пророка, який відкривав серця, подібно, як це чинив рабин з сувоями Святого Письма. І все ж було щось дивне у цього пророка, коли він говорив про Месію: «Покайтеся, – казав він, – бо Царство Небесне вже близько». А потім додавав: «Я хрещу вас водою, але йде дужчий від мене, Якому я негідний розв’язати ремінців Його взуття; Він буде хрестити вас Святим Духом і вогнем!». Щоразу він наполягав на тому, що Месія перебуває там, серед них, але ніколи не розкривав Його особу. Можливо, що також і через це люди не рушали з тих берегів, ніби відчували, що і справді має відбутися щось велике.

Також і того ранку вони продовжували спостерігати за всім, що відбувається на ріці.

Ось прибула невелика група фарисеїв, які ще дорогою сперечалися з деякими саддукеями щодо дотриманням Закону.

– Необхідно дотримуватися заодно і всіх традицій та приписів, які наші батьки передали нам, – казали одні.

– Тільки закон, який Бог дав Мойсею на горі Синай, залишається незмінним упродовж століть. Приписи, які ви вважаєте за Закон Божий, є насправді простими людськими звичаями, що можуть бути змінені залежно від обставин і людей, які їх приймають, – відповідали саддукеї.

– Ви такі самі, як язичники! Чому, наприклад, коли ви повертаєтеся з базару, не миєте руки аж до ліктя, не робите обмивання, як того вимагає традиція древніх, а берете їжу нечистими руками?.

Перш ніж саддукеї встигли відповісти, молодий Чоловік випередив їх:

– Усе, що ззовні входить у людину, не може зробити її нечистою, бо воно не йде до серця, а в шлунок. Що виходить з людини, те її робить нечистою. Бо з середини, з людського серця виходять злі думки, розпуста, крадіжки, вбивства, перелюб, захланність, лукавство, обман, безсоромність, заздрість, богозневага, гордощі, безумство.

Усі обернулися на цей сильний і переконливий голос, щоб послухати.

– Він добре сказав, – погодилися саддукеї. – Намарно сповнювати численні обряди, якщо совість не на місці.

– Це один з ваших, – відповіли фарисеї, не маючи що відповісти на такі прості й очевидні слова.

– Ні, ми Його не знаємо, але якщо Він думає так, як ми, тоді ми раді прийняти Його до нашого гурту.

– Ви говорите про групи, і ділитеся в ім’я Закону Божого. Що ж, настав час, коли Бог об’явить закон, найбільший з усіх, який підноситься понад приписами наших батьків, і навіть понад законом Мойсея: любов до себе і до інших людей, – продовжив Чоловік, приємний на вигляд.

Фарисеїв та саддукеїв знову спантеличили Його слова. Тим часом, ця невелика сцена не пройшла повз увагу натовпу, який почав збиратися навколо. Навіть Іван, з берега річки, почув слова Ісуса. Але, перш ніж він зміг щось сказати, Ісус підійшов до нього.

– Я також хочу прийняти хрещення, щоб збулося все, що було написано.

Іван подивився на Нього запитливим поглядом. Він не міг бути одним з тих звичайних провидців, що мали себе за пророків, але не був Він також і звичайним чоловіком. Отож Іван запитав Його.

– Звідки Ти навчився того, що говорив?

– Я навчився від Отця Мого Небесного.

– Отже, Ти не є членом жодної релігійної секти. Можливо, Ти ереміт з пустелі?

– Я Той, хто мав прийти, на якого чекали народи і якого провіщали пророки.

Іван допитливо подивився на Нього очима, що шукали правду в глибинах Його свідомости. Однак зустрів погляд, що вдивлявся в нього ще глибше, погляд, якого Іван марно шукав серед тих, хто прибув прийняття хрещення. Захоплений своїм відчуттям, він опустився на коліна перед Ісусом: «Господь мій і Бог мій».

Запанувала невловима пауза, а згодом Ісус продовжив.

– Я також хочу прийняти хрещення, щоб бути однаковим зі всіма людьми.

– То я маю прийняти хрещення від Тебе, а натомість Ти прийшов до мене?

– Це необхідно зробити, аби виконати те, що встановив Бог.

Ісус рукою допоміг Іванові звестися на ноги. І вони разом попрямували до середини річки. Натовп навколо спостерігав за ними в мовчазному очікуванні. Іван не мав потреби повторювати слова обряду («Покайся у твоїх гріхах, бо Царство Небесне вже близько»), а сильними і ясними словами, так, щоб усі могли зрозуміти, сказав:

– Ось Той, про кого я казав: за мною йде дужчий від мене, що хреститиме вас власним життям, і кому я не гідний навіть розв’язати Його сандалій. Тепер моя праця підійшла до кінця: відтепер і надалі ви повинні йти саме за Ним, бо в Його владі тепер прощати гріхи.

Потім Іван набрав у свої долоні води і вилив її на схилену голову Ісуса. Людям здалося, що вони бачать яскравий блиск світла і всередині нього голос, який промовив: «Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав, Його слухайте!». Вони так і не втямили, чи це говорив Іван, чи то сам Ісус, або якийсь пророк прийшов з висоти. Хтось намагався сказати, що це була всього лише ілюзія, якийсь особливий відблиск світла і шелест вітру.

Наслідком, однак, стало те, що натовп вийшов на середину ріки, щоб прийняти хрещення і благословення від Івана, який став навчати, що вони повинні навернутися, бо Спаситель уже прийшов, Він перебуває серед них. Але у великому замішанні ці слова було складно зрозуміти і ніхто не звернув особливої уваги на Ісуса, Який, сповнивши хрещення, що впроваджувало Його в активне життя ізраїльського народу, тим часом віддалився.

Попередній запис

У пустелі

Таким чином, Він дні і ночі залишався, щоб слухати самого Себе і знаків, які до Нього мали промовляти. Але впродовж ... Читати далі

Наступний запис

Народився Месія і перебуває між нами

Ця була звичайна субота, подібна до всіх інших. Жодного особливого святкування. Однак у той день в синагозі Назарету панувала небуденна ... Читати далі