Прискілла

ГОТОВА НА ВСЕ, ЩОБ СЛУЖИТИ

Проповідь апостола Павла в Ефесі (фрагмент), Лесюєр Есташ

Її римське ім’я, яке означає «шляхетна, шанована», дає підстави припускати, що Прискілла походила з впливової родини. І вона, і її чоловік Акила, були євреями, народженими в Понті, у Малій Азії. Коли з наказу імператора Клавдія їх було вигнано з Риму, вони оселилися в Коринфі, де мали свою майстерню та провадили заможне життя.

Вони були доброю парою. Доказом цього є той факт, що всюди їх згадано разом. Як на мене, ця пара відіграла найважливішу роль в апостольській діяльності апостола Павла.

Діяння святих апостолів 18-19; Послання до Римлян 16:3-4; Перше послання до Коринтян 16:19; Друге послання до Тимофія 4:19

Її погляд…

Це чудово – знову мати змогу приймати в гостях Павла. Всі Церкви, які він заснував, пульсували життям. Особливо енергійною була церква в Ефесі, яка розросталася напрочуд швидко. Де б не з’являвся Павло, всюди ясніло світло Євангелія і натовпи людей приймали віру в Христа. Подейкували, що навіть шати, що були на ньому, зцілювали хворих і виганяли злих духів. Яке щастя, що ми жили саме в ті часи і могли бути частиною цієї нової і чудової Церкви.

Акила та я сміялися до сліз, коли чули, як Скева, єврейський екзорцист та його семеро помічників намагалися вигнати демона, покликаючись на Павла. Вони навіть використали формулювання:

– В ім’я Ісуса, Якого проголошує Павло, наказуємо тобі вийти!

Чи це подіяло? А щоб не часом!

Людина, в якій жив демон, глузливо відповіла:

– Я знаю Ісуса і знаю про Павла. А ви хто такі?

Біснуватий кинувся на них і побив їх так сильно, що вони втекли з його дому закривавлені й голі як їх Бог створив. Оце було видовище! Інші так звані екзорцисти, чарівники та маги публічно спалили всі свої книги. Еліксири, мікстури та закляття нічого не були варті порівняно із силою Ісуса Христа, яка перевищувала все і об’являлася в особі та діяльності Павла.

У ті часи Ефес був столицею ідолопоклонства та плотського культу поганських божеств. Саме там стояла велетенська скульптура Артеміди, богині плідності, у вигляді жінки з багатьма грудьми. Мало бракувало, щоб дійшло до замішань, коли золотники вийшли на вулиці, протестуючи проти апостольської діяльності Павла. Внаслідок його навчання багато ефесян повірили в Христа і не хотіли купувати мініатюрні статуетки Артеміди, на яких ті ремісники заробляли маєтки.

Палкі слова їхнього речника, які закликали до боротьби, звучали приблизно так:

– Люди! Ми чесно працюємо, а той Павло відбирає в нас хліб, переконуючи всіх довкола, що немає Бога поза Ісусом Христом! Він лише баламутить людей у Малій Азії! Ми повинні стримати його!

Вибухали дрібні вуличні сутички. Їм навіть вдалося схопити двох помічників Павла. А ви ж знаєте Павла, він був готовий сам мірятися силами з натовпом. На щастя, розсудливість перемогла, і нам вдалося забрати його звідти, перш ніж на нього накинулися.

Павло зрозумів, що в місті надто небезпечно, і вирушив у наступну апостольську подорож, цього разу до Македонії.

Щось я занадто розігналася і не згадала ані словом про те, як це все почалося.

Життя було чудове. Ми з Акилою походили з Понту, але познайомилися в Римі. Він був справжнім романтиком, і це підкорило моє серце. Наше подружжя було дуже вдалим. Ми знали, що призначені одне для одного. Ми подібно мислили, мали подібні зацікавлення, разом займалися виготовленням наметів. Наша невелика майстерня швидко розвивалася, і в результаті ми могли жити цілком заможно. Моє походження також мало значення. Наше затишне життя в достатку кардинально змінилося, коли ми познайомилися з Павлом.

Завдяки йому ми стали палкими адептами Христа. Незабаром після цього імператор вигнав нас зі свого міста й конфіскував наше майно. Спочатку ми не знали, що робити. Врешті оселилися в Коринфі, бастіоні поганства, і відкрили свою майстерню.

Ми були правовірним єврейським подружжям: знали Тору та навчання пророків. Та щойно тоді, як ми познайомилися з Павлом, а завдяки йому пізнали Месію, ми почали справді жити. Ми сумлінно слухали його повчання. Павло був блискучим, освіченим, чудовим учителем і провідником у вірі.

Він прибув до Коринфу звіщати мешканцям міста Євангеліє і допомогти нам у роботі. Упродовж вісімнадцяти чудових місяців він жив у нашому домі. Тяжко працював і, мушу визнати, був чудовим фахівцем у своєму ремеслі. Розумієте, кожен єврейський хлопець вважав честю здобути освіту та мати добрий фах. Павло був спроможний сам себе утримати, коли виникала така потреба. Під час спільної праці над проектами, розрізанні та зшиванні тканин він переказував нам правди Євангелія. Павло допоміг нам ліпше зрозуміти сенс смерті та воскресіння Ісуса. Я могла слухати його годинами. Ті півтора року справді були незвичайні.

Павло полюбляв навчати, дискутувати й проголошувати Євангеліє за кожної нагоди. Він почав з євреїв у місцевій синагозі, а потім звернувся до поган. Павло був незвичайною особою. Ніхто не залишався байдужим до нього. Кожен, хто його слухав, ставав або його другом, або ворогом.

Врешті після вісімнадцяти місяців його діяльності кілька впливових євреїв заволокли Павла до судді, звинувачуючи в поширенні фальшивого вчення. Закиди були відхилено, але Павло знав, що настав час залишити це місто. Ми закрили свою майстерню і купили три квитки до Ефесу.

Коли ми підпливали до порту, наші очі побачили щось незвичайне. Над містом височіла величезна святиня, побудована на честь Артеміди, яку деінде називали Діаною. Це була настільки гарна будівля, що її вважали одним із семи чудес стародавнього світу.

Упродовж доволі короткого часу Павло знайшов досить багато людей, аби заснувати в Ефесі церкву. Залишив її під нашою опікою, а сам поплив до тих місць, де люди ще не чули про Христа. Цей апостол мав у житті одну ціль. Він палав світлом Євангелія і прагнув, аби воно ясніло над усім світом.

За якийсь час у нашому місті появився ще один єврейський проповідник. Розумний, талановитий, освічений, але в його навчанні були певні недоліки. Він проголошував просту науку, подібну, як Іван Хреститель. Аполлос не до кінця розумів Євангеліє. Він походив із Олександрії, тодішньої столиці науки. У нього було ґрунтовне знання, однак воно не було повне.

Ми з Акилою вирішили піти до нього й порозмовляти. Не задля того, щоб засудити його, а щоб допомогти ліпше зрозуміти Євангеліє. Він швидко вчився і хотів почути все, що переказав нам Павло. Аполлос настільки розвинувся, що наша старшина вирішила послати його до Коринфу, де він мав би навчати і допомагати Церкві піднятися на вищий рівень.

Наше спільне життя приносило нам багато щастя та задоволення. Під опікою Павла Акила та я були згуртованою командою. Швидко з’ясувалося, що Бог обдарував нас обох даром навчання. Де б не була потрібна наша допомога, ми завжди їхали туди разом. Можливість підтримувати новонароджену Церкву була честю та чудовою пригодою, за яку ми були вдячні до кінця свого життя.

Ми навчилися довіряти Богові в кожній ситуації, навіть тоді, коли на терезах було наше життя. Я побачила, що наша віра зростала, коли ми стикалися з труднощами та ворожістю. Ми не піддавалися і не падали духом. Серед постійно зростаючих переслідувань світло Євангелія горіло дедалі ясніше.

Ми ризикували здоров’ям і життям заради Христа, Якого дуже любили, і це дарувало нам справжню радість. Вірю, що, як учениця Христа та лідерка Церкви, я вказала жінкам нові шляхи розвитку. Павло часто повторював мені: «Прискилло, вже немає єврея чи грека, невільника чи вільного, а насамперед вже немає різниці між чоловіком та жінкою. В Христі Ісусі ми всі рівні». Дівчата, пам’ятайте про це! Павло заперечував поділи з огляду на расу, позицію чи стать. Він наполягав, щоб не ділити людей за походженням. Ми всі стали рівні завдяки жертві, яку Ісус здійснив за нас на хресті. Павло проголошував це за кожної нагоди.

Релігійні лідери не поділяли його поглядів і робили все, що було в їхніх силах, аби втихомирити його та інших християн. Це лише доливало оливи в вогонь, і полум’я Євангелія ставало дедалі яскравішим. Що більше було труднощів, то швидше і далі поширювалася благовість.

Багато провідників первісної Церкви зазнали мученицької смерті. Я не знаю, чому нас не спіткала ця доля. Ми залишалися вірні навчанню Слова істини назавжди, аж до дня, коли Господь прийшов і забрав нас додому. Наше життя було чудове, а найліпше в ньому було те, що ми прожили його для Господа.

Чого нас вчить історія Прискілли?

Життя Прискілли найліпше описують слова самого апостола, який звертається до римлян: «Вітайте Прискіллу та Акилу, співпрацівників моїх у Христі Ісусі, котрі голову свою покладали за мою душу, яким не я один дякую, але й усі церкви з язичників» (Рим. 16:3-4). Це, напевно, найбільший комплімент, який вони могли почути.

Насмілюся дати вам одну пораду. Будуйте свої подружжя на принципі партнерства. Що б не робили Прискілла та її чоловік, чи то в щоденному житті, чи в служінні Господові, вони робили це як дружня команда. У них були різні ролі, але вони були рівні в житті, роботі, служінні Церкві та в любові до Господа. Нехай у кожного з вас буде така родина!

Попередній запис

Жінка, яка з вірою доторкнулася до Ісуса

ГОТОВА НА ВСЕ, ЩОБ ВІДНАЙТИ ЗДОРОВ’Я Христос зціляє кровоточиву жінку, Паоло Веронезе Ця хвора жінка була ... Читати далі

Наступний запис

Лідія

ГОТОВА НА ВСЕ, ЩОБ ПІЗНАТИ БОГА Павло і Сила в темниці Лідія була азіаткою з міста ... Читати далі