Судити чи не судити?

Про неприпустимість засудження говорилося, говориться і, напевно, буде говориться. «Не судіть, щоб і вас не судили; бо яким судом судите, таким судитимуть і вас» (Мф. 7:1,2), – цими словами можна поставити велику крапку в темі засудження. Але, як завжди, знаходиться маленьке «але»… У Посланні до коринфської церкви апостол Павло навів наступні слова: «Хіба не знаєте, що святі судитимуть світ? Якщо ж світ буде судимий вами, то невже недостойні ви судити незначні справи?» (1Кор. 6:2,3). Що – протиріччя? У жодному разі: Христос попереджає про емоційне, завчасне засудження людей, Павло – про те, що віруючі повинні вирішувати певні негаразди, що виникають між ними, після певного обговорення. Тобто, відчуйте різницю: винести скороминуще рішення чи прийняте зважене рішення.

Підтвердження цьому висновку можна знайти в тому самому Посланні до коринфської церкви: «Тому не судіть нічого передчасно, аж доки не прийде Господь, Який освітить таємне у темряві і виявить сердечні наміри; і тоді кожному буде похвала від Бога» (1Кор. 4:5). У час написання цього Послання багато вірних, у тому числі й апостол Павло, чекали на скоре Друге пришестя Ісуса Христа, тому тут наведені наступні слова: «доки не прийде Господь». Але (знову ж але!) Господь завжди перебуває між нами, коли ми збираємось в ім’я Його: «Бо, де двоє чи троє зібрані в ім’я Моє, там Я серед них» (Мф. 18:20). Так що «в тих, що радяться, – мудрість» (Притч. 13:10), особливо, якщо вони радяться з Господом.

Тому, слідуючи біблійним вказівкам, нам не варто приймати скороминущих рішень відносно певної людини чи певних подій, а треба дещо зачекати, залишити час, щоб порадитися з Богом, з іншими віруючими людьми, щоб потім зважено прийняти рішення. У такому випадку наші дії не будуть суперечити біблійним принципам.

Редакція сайту


Ваш коментар