Декілька заповітів

Симеон та Анна

Король Франції визнає свою віру

Я, Людовик, хоч і грішна людина, визнаю, що існує єдиний правдивий Бог, у трьох особах, Отець, Син і Святий Дух; і що одна з цих трьох осіб, а саме єдиносущний і співвічний з Отцем Син, воплотився у лоні Пресвятої Діви Марії, що Він страждав, помер, був похований і воскрес, вознісся на небо і сидить по правиці Бога Отця, і судитиме живих і мертвих на Страшному суді. Щодо божественного таїнства Його пресвятого тіла, ми віримо, що це те саме тіло, яке Він прийняв від Богородиці, яке дав Своїм учням, щоб об’єднати їх і перебувати з ними; ми визнаємо серцем і вустами, що ця пресвята кров – та сама, що витекла з Його боку, коли Він був на хресті; і прагнемо з усього серця отримати це останнє причастя, щоб воно нас підбадьорило супроти зневаги темних сил.

Визнання віри королем Людовиком VІ Товстим (XІ ст.)

Заповіт кардинала Журне

Фрібур, Великдень 1975 р.

Кантональна лікарня

Ось мій заповіт:

  • Він мене заполонив Своєю Любов’ю
  • І любов’ю до Своєї Церкви.

Через неї Він мені усе дав. Він не допустив, щоб я коли-небудь втратив віру, яку отримав при хрещенні, що відбулося вісімдесят чотири роки тому в храмі Сакре-Кер у Женеві. Він чекав на мене, щоб обмити мене Кров’ю Своєї Євхаристії.

Він прийшов до нас шляхом найбільш дивовижної і найбільш вражаючої дружби.

Визнання віри одним хворим

Мій Боже, мій Сотворителю, Твоїми щедротами Ти не лише дарував мені життя і сотворив мене на Свій образ і подобу: Ти зволив, щоб я народився від батьків-християн, сповідував їхню віру: за це я Тобі безмежно вдячний.

Твої твори досконалі, а милосердя безконечне. Прошу Тебе також, щоб Твоя благодать також була досконала у мені, і щоб у ній я помер у лоні тієї самої Церкви.

Ось яка моя рішуча воля; проголошую це у присутності Твоєї Матері, пресвятої і непорочної Діви Марії, мого ангела-хоронителя, святого архангела Михаїла, небесних ангелів і святих, тут присутнього священика і тих, хто поруч зі мною.

Благаю тебе, Господи, задля Твого безмежного милосердя, через яке Ти зійшов з неба на землю, охорони мене від усякого гріха, а якщо я коли-небудь упаду, негайно підніми мене; ненавиджу усі свої слабкості й прошу у Тебе про їх прощення…

Надходить смертна година

Я ж іду здавати звіт Богові з моїх учинків. Згадка про мої гріхи лякає мене, але Його милосердя і щедроти заспокоюють і вселяють віру. Отож, я відчуваю у своєму серці таємну радість від того, що надходить моя смертна година. Мені здається, що незабаром я вийду з місця, повного тьми, щоб увійти в оселю світла і перейти від рабства на волю. Моліться за мене, мої діти, і зберігайте те, що я вам довірив, дотримуючись того, чого я навчав.

Фрагмент із заповіту святого Теодора Студита

Можеш відпустити раба Твого

  • Нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм, з миром,
  • бо бачили очі мої спасіння Твоє,
  • яке Ти приготував перед лицем усіх народів,
  • світло на просвітлення язичників і славу народу Твого Ізраїля. 

Євангеліє від Луки 2:29-32

Попередній запис

Вчитися мистецтва помирати

Упродовж століть люди писали про різні способи приготування до смерті. Чимало таких порад ми можемо, при потребі, запозичити. Пропонуємо вам ... Читати далі

Наступний запис

Молитва в саму хвилину смерті

Молитва Святого Ансельма в годину смерті Нехай спокуса смерті Дозволить звернути до Тебе погляд моєї душі: Він здійметься тим вище, ... Читати далі